Светлана Козаченко

Книга гостей автора

Поля с отметкой * обязательные для заполнения. Введение кода подтверджения является элементом защиты от спама, который рассылается електронными роботами в книги для гостей

Код подтверджения:
Введите код подтверджения: *
Имя: *
Город:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Сообщение: *

	2009.10.09/ А що мій вік?/ Сергій Осока
	А ви думаєте, що саме вік додає найбільше досвіду? Я б не погодився... А критикувати не буду. Ви не сприймете від мене нічого. А якщо так, то навіщо й город городити.
	2009.10.09/ І знову ти/ Агнеса-Зухра Поросюк-Шарафутдінова
	Я вмерла б від щастя, якби мені присвячували такі вірші як твій, Світлано. А поки шо тільки усні освідчення та море дарунків. А віршованих з півдесятка - і ті лімерики... Салют :-) ________________________________________________ Агнесочко, люба, не треба вмирати від щастя, від нього краще жити на всю котушку. Дякую! Мені віршів і зовсім не дарують - хто ж їде в Тулу зі своїм самоваром?
	2009.10.05/ про всьо тих же Донів:(/ Татчин
	та я вкурив що ґіспанський... а згадався Дон Карлеоне:) з висновками не поспішаю... бо не читав роману. от як допишеш, тоді... а що тоді - ще не придумав.
	2009.10.05/ "Оця строфа нарешті досконала!"/ Татчин
	/пробігав мимо - не зміг пробігти/ я -виключно для себе - вирішив переправити деклароване на "Оця строфа нарешті доконала!":))) тішиться, що віднайшов неабиякие кредо на ближчий час. ________________________________________________ Ти піднімаєш мені настрій кожним рядком отут. "Доконала" - це ж просто... слів не підберу... Що воно таке, коли на згадку про людину щоразу усміхаєшся й хочеться послати подалі всіх і вся, бо тобі добре? Перепрошую за відвертість (намагається почервоніти, але не здатна до того зроду, тому фальш видно одразу)
	2009.10.05/ Критика/ Сергій Осока
	))))))) Про "образився" й мови бути не може. Ви все правильно сказали. Одначе чого ж Ви думаєте, що саме я на критику якраз і нездатний? Ви ж од мене її ще не чули, жоднісінького слова. Я в жодному разі не напрошуюся у Ваші критики. Мені більше хочеться, щоб хтось писав щось мені корисне, а не самому писати про когось. А запропонував, бо був такий душевний порив. Якщо наше невлад, то ми й назад. І ще одне побажання маленьке. "Доброзичлива критика" і "конструктивна критика" - не одне й те ж. Поет має прагнути, щоб йому показали недоліки, а не похвалили. Похвала тішить і тільки. Вона нічого не розвиває. І якщо поет уже сказав собі, що нарешті сягнув досконалості, що жодні коректури і поради йому непотрібні, значить поступ його зупинився. І далі можна вже нічого не писати, бо сказати щось нове вже не вийде. Бажаю Вам, щоб у Вашому житті ніколи не настав день, коли Ви скажете "Оця строфа нарешті досконала!". І собі теж бажаю.
	2009.10.03/ про Донів/ Сергій Татчин
	дуже серйозна робота - весь Дон_Мігель. (чомусь тут дописувачеві спадають на думку в першу чергу всі італійські дони... але він робить над собою неабияке зусилля й вертається до теми:) але читати отак кусками, з екрану, не годиться: роздрукую-но невеличку брошурку й заглиблюсь... (роздруковує.... чутно як клацає степлер... ворушить губами... заглиблюється....... чутно голоси: ми його втрачаємо............. розряд!). _____________________________________________________ Такої втрати я особисто не переживу... Сподіваюся, розряд був ефективний. Не поспішай із  висновками про мого Дона (він іспанський), бо ще не дописані дві частини, всього їх буде 12. А роман читав?
	2009.09.30/ Про потреби/ Сергій Осока
	Насправді потребу в критиці завжди має абсолютно кожен поет - починаючи від метра (з Шевченківською премією) і закінчуючи початківцем. Біда в тому, що не кожен цю потребу усвідомлює.
	2009.09.21/ Якщо потрібно/ Сергій Осока
	Якщо маєте потребу, можемо взяти якийсь вірш і розібрати його. Не тут, звісно. Можна по електронній пошті.
	2009.09.19/ "без імен"/ Кася
	А з ними ліпше...
	2009.09.18/ Мені подобається/ Сергій Осока
	Мені подобається те, що у ваших поезій різні настрої. Одна моя знайома поетеса (без імен) напрочуд сильно пише. Але всі її вірші похмуро-сугестійні, містичні. Ну з 5 їх можна прочитати, а на шостому - набридає. Між іншим, це дуже важливо - не загрузати в одній інтонації. У Вас це дуже добре виходить.