Евгений Журер

Книга гостей автора

Поля с отметкой * обязательные для заполнения. Введение кода подтверджения является элементом защиты от спама, который рассылается електронными роботами в книги для гостей

Код подтверджения:
Введите код подтверджения: *
Имя: *
Город:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Сообщение: *

	2009.06.28/ кактус/ Томас
	а собі не пробував - у салат?
	2009.06.05/ Пащека твоїх геніталій поглине кактус,/ Світлана Козаченко
	Даремно Ви так, Євгене. Ми ж - люди. Тому не мали би свій бруд навмисно демонструвати світові. Чим більше болю завдаси комусь, тим більше його буде у світі й повернеться до тебе, коханого. А ЦЕ (навіть не вірш) - завдає болю та викликає огиду. Невже Вам цього всього мало й так, без того, щоб іще й із себе вихлюпувати? Може, образитесь, але Ви багатьох людей ОЦИМ дужче образили. Якби ж воно було хоч естетично!
	2009.06.04/ Всі поради відкликаю.../ С.З.
	Отож - відкликаю поради. Пізно.
	2009.05.06/ сподіваюсь/ Свiтлана Залiзняк
	там сПодіваюсь, пропустила П...
	2009.05.06/ справді тут втрачає.../ Свiтлана Залiзняк
	Євгене, даруй, але я б не радила так швидко оприлюднювати подібне. Це МОЯ думка, а ти роби як вважаєш за бажане для свого пера. Де в тебе "не мати", варто "матір". "А мова сучасна стиха втрачає вроду"- це справді так, але є реаніматологи , є ще.... Я , содіваюся, показую це своєю скромною творчістю. Зазирни, будь-ласка, на мою сторінку. Можливо, мої слова засвідчать? Є Дмитро Шупта, там ще мало поезій, але я знайома з ним давно, знаю доробок. Є чимало ТуТ поетів, котрі не дадуть вроді мови зів"янути. Інша справа, з ким ти спілкуєшся. Я намагаюся уникнути людей, які дійсно виказують "гниття"... Ти молодий, це не вельми легко, але не безнадійна наша справа. Хай щастить. Щиро - Світлана. Натхнення і світлих поезій.
	2009.05.06/ "Побачивши хтиву піхву сучасної мови"/ Марина Акимова
	АААААА!!! Опустите ему веки!!!
	2009.02.26/ Покарай мене, Боже, за хтивість,/ Зміючка Оленка
	Покарай!Покарай мене, Боже, за хтивість, Доторкнися до моїх думок, Бо відколи ми всі з гори вниз покотились – Я чіплявся за землю, аж змок. Погано, Євгене! Ритму не чуєте. Третій рядок  довгий - як день без хліба. Не до мОїх, а до моЇх думок. Це ж треба так чіплятися за земля, щоб аж змокнути! Очевидно, в штанах стало мокро. Але хвиля людської зневіри Мене змила до темного дна, І я бачив життя лиш у кольорі сірім: Так, неначе мені Сатана У третьому рядку зайві 2 склади. Лише ступені сірого мені буяли.     (Бр-р! Страшне перо не в гусака. Чому мЕні? Треба ж менІ!) Зогрішив я відтоді багато. Покаяння настав мені час. Не залиш мене , Боже, без кари і ката, (зайві 2 склади) Але барви… Хай сяють в очах Що не буде прощення, і милість Не зійде з твоїх сильних долонь. (потрібно зІйде) Відчуваю: хвилини мені залишилось Існувати. О! Боже! Либонь Дим угору злетів. Крематорій Працювати почав як завжди: Нових трупів привозили голими з моргів (Бр-р!) Попіл свіжий огидно смердів. Залишилася з дядьки того  (українською дядько, а не дядька. Отже: Залишилася з дядька того)
	2009.02.26/ ЯЯ золоті кецидрували в самоті/ Юлия Куликова
	Я так не вмію. Сподобалося - аж за край усіх моїх "человеколюбчих" емоцій. :) Згадалася ще зі школи... "Глокая куздра..." Тому - неперевершено, блискуче!!!
	2009.02.26/ Покарай мене, Боже, за хтивість,/ Юлия Куликова
	Дуже сподобалося. Побачила деяку пісенність, звабливим є для мене третій рядок - лірично і ніби від барського плеча розширений за своєю будовою. Дякую! З повагою, Юлія
	2009.02.12/ ЯЯ золоті кецидрували в самоті/ Волод.Маяк.
	Захернь!!!