Іван Андрусяк

Книга гостей автора

Поля с отметкой * обязательные для заполнения. Введение кода подтверджения является элементом защиты от спама, который рассылается електронными роботами в книги для гостей

Код подтверджения:
Введите код подтверджения: *
Имя: *
Город:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Сообщение: *

	2012.10.19/ Вони приходять – макові як діти –/ Ігор Федчишин (Борода)
	У колядах вселенська доброта, така велична і така незрима, і ти її вдихаєш всю, до дна.., хоч сам насправді - макова зернина.
	2012.03.28/ місяць вповні – а косо/ Максим
	Добре, що автор подав словничок діалектизмів, бо я саме збирався запитати, що ж воно таке, всі ці "ґвери" і "лутаво". А загалом вірш добрий, але епіграф з Черемшини дещо спантеличує: виникає побоювання, що й сам твір буде такою ж малозрозумілою ляпаниною. Та, на щастя, мої побоювання не справдилися.
	2012.03.28/ КАТЕРИНА БІЛОКУР. АВТОПОРТРЕТ/ Максим
	"Мозок горіха" - дуже неприємна метафора, яка псує весь вірш. Почуття огиди підсилює той факт, що твір присвячено не кому-небудь, а Катерині Білокур.  Отака ложка хріну в діжі з медом: після того "мозку" я вже не міг сприймати вірш адекватно.
	2011.12.24/ Вони приходять – макові як діти –/ Максим Меркулов
	Вірш просто заворожує. Дякую вам, пане Йване. ))
	2009.08.21/ Вони приходять – макові як діти –/ Сергій Осока
	Я так люблю ваші вірші, пане Андрусяк, вони такі вигойдані, такі вишептані, такі вишиті, такі хрещаті... Агов! - а вони відлунюють!
	2009.07.07/ тут не чекають гостей/ хм...
	Отож...
	2009.07.03/ місяць вповні – а косо/ Світлана Козаченко
	Блискуче! Дякую.
	2009.07.03/ миготливі улуси  – випасені луги/ Світлана Козаченко
	Подобається. З усім згодна і підтримую.
	2009.06.28/ тихо тут.../ гість, такий собі хлопчик...
	Авторе, щось новеньке маєте для мене?
	2009.04.30/ "До Скельки вже й не догукаєшся..."/ Свiтлана Залiзняк (Полтава)
	Село Скелька - на Ворсклі. Я мешкаю в місті, де протікає Ворскла... "Червнева спека миє коси в Ворсклі..." - тут подано мій вірш. В тому селі - кілька людей, пишете, лишилося. І на хуторі Залізняки, звідки родом моя мама, лишилося двоє жителів... Отакий паралелізм...В Яготині, де я жила до 25 років, зберігаються картини К. Білокур. Тут - Ваш вірш про неї.  Я - в нових авторах. Якщо варта Вашої уваги - читайте.