Алексей Торхов

Книга гостей автора

Поля с отметкой * обязательные для заполнения. Введение кода подтверджения является элементом защиты от спама, который рассылается електронными роботами в книги для гостей

Код подтверджения:
Введите код подтверджения: *
Имя: *
Город:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Сообщение: *

	2007.02.09/ Наблюдения/ Николай Кротенко
	Должен отметить, что по состоянию на февраль 2007 года Виктория Тищенко уверенно лидирует в творческом соревновании (категория "Наиболее сварливый автор ресура "ПиАПУ"").
	2007.02.08/ Коляді!/ Андрій
	Підтримую пана Коляду!
	2007.02.08/ Знищений пост/ Андрій
	ОЦЕ І Є ТОЙ ЗНИЩЕНИЙ ПОСТ. Судіть самі. «Доброго дня, Вікторіє. А чи завжди Ви усвідомлюєте, про ЩО пишете?  Я ознайомився із Вашою творчістю та, зокрема,  обурений експлуатацією Вами японської теми у вірші про самураїв. Мені лячно уявити, що цей вірш буде читати той, хто незнайомий із традиціями цієї східної країни. Дякую за примітку до вірша. Але скажіть, будь ласка, звідки у Вас таке уявлення про харакірі? З американських бойовиків? (До речі – для довідки -  просторічним, зневажливим словом «харакірі» користуються, як правило, ті, хто без належної поваги ставиться до  самурайського кодексу бусидо. Ось  чому ідеальним  чином  скоєний ритуальний  суїцид із точки зору правильності слововживання варто називати терміном «сеппуку». Адже харакірі – самовбивство не за правилами, із порушенням   етичних або естетичних норм, тобто  ганьба для  справжнього самурая.) Як би там не було, два ієрогліфи, що при «верхньому», так званому «он»  читанні звучать як «сеппуку» а при «нижньому», «кун» - «харакірі»,  - використовуються на означення  двох понять: «живіт» й  «різати, розпорювати».  Саме різати.  А не здирати!  «Кожу живота мечом сдирая» – це абсурд, здатний лише на клонування усмішок при читанні  розділу «Із шкільних творів». Хіба живіт самурая – помаранч??? :-)))) «Рукоять, как флаг, в открытой плоти...» - вибачте, не можу я уявити собі цієї картини. У  такому контексті «рукоять» більше схожа на держак прапору, але ж ніяк на сам прапор. А де ж полотно?..  Хіба що треба мати надто багату та сюрреалістичну уяву, але ж Ваші вірші  навпаки надто реалістичні. :-) «Вот и шар земной, как зерна злака, словно съеден смыслов муравьями.» Гм... Навряд чи за останні роки з’явились цукрові зернові...:-) Адже наукою встановлено, що мурашки можуть поїдати лише сільгоспкультури з високим змістом цукру, наприклад, моркву. :-) Отже, ще одне невдале порівняння. До того ж, навіщо використовувати в одному реченні, майже поряд, два союзи з однаковим значенням («как» і «словно»). Стилістично це неправильно. Для чого? Лише заради дотримання розміру вірша? Також не думаю, що постійне зловживання таким прийомом як синтаксична інверсія (здебільшого невдало)  додає особливої  вишуканості Вашим творам. Вишуканість – звичайна прикмета куртуазного ман'єризма як стилю. А де ж вона, якщо на кожному третьому вірші читач спотикається о притягнуті за вуха  метафори та ламану метрику,  що у кожному конкретному випадку  нічим, на мій погляд,  не виправдано: «Народная мудрость пословиц листвой гласит: «Не зарекайся от тюрьмы да сумы». Но я говорю: «Не зарекайся от ссор, поскольку безгрешен только Бог, а не мы». Навіщо так ламати розмір???  І до чого тут «листва»??? Або збої у розмірі у третьому рядку: «Мне снился город на изломе зренья. Ларьки-комки. Щиты. Асфальт. Песок. Изъеденный ртом метрополитена набухших нервов земляной комок.» Ось ще: «И предают они огласке, и шепчут, и шепчут без конца: «Вон там бы чуть подбавить краски, там сделать резче поллица.» Навіщо у другому рядку повторення союзу «і»? Невже Ви не відчуваєте, що це все ламає, хоча вірш насправді добрий (один з тих, що мені сподобались). Таких прикладів можна навести багато. Як розуміти вираз «звенья колец» («Сменяв день на деньги, спешим в ювелирный отдел...»)? Ланка («звено» російською) – це і є кільце, що є складовою частиною ланцюгу. Якщо не вірите – зазирніть у будь-який тлумачний словник російської мови. Стилістичний жах! А як можна «сменять день на деньги»? Як може бути «пыль» «глумящейся»? Хіба що – це персоніфікація, але все ж невдала. Що таке «сладь-сериалы»? Авторський неологізм? :-))) Як можна «дразниться воробьями» и чи можете Ви продемонструвати «походку презренья»? Як можна «носиться ПО стрежню неба», якщо «стрежень» (згідно із словником)  –  «глубокая часть речного русла с быстрым течением». Як це уявити???? А рими? «Тащится» - «шапками», «канав-асфальт» та ін. А чому покликане зарадити вживання суржику – «жалистное», - якщо можливе безболісне застосування аналогічного російського слова? Немає слова «сЕнтименти». Лише сАнтименти, хоча сЕнтименталізм. «Ремнями канонов тебе свяжут чувства, Измеряют: много тебя или мало?» - ИзмерЯют чи измЕрят? Виходячи із змісту та  форми попереднього дієслова (доконаний вид), певно, «измЕрят», а у Вас «измерЯют». Щось не те із словом «вати» у ІІІ розділі дзеркальної поеми. Я так і не зрозумів, що ви хотіли сказати: чи може просто відмінок не той? До речі, цей твір – найнедосконаліший. Шкутильгає форма, шкутильгає зміст. Мовчу про техніку. Далі по текстах: «БеЗпроБуддно» - «беСпроБуддно», «непризнан никем»,  «тортиЛы» та ін. (Взагалі, переважну частину віршів не відкоректовано («ближе подходу к толпе»), хоча публікація в Інтернеті – це все одно публікація, не треба нехтувати орфографією та знаками пунктуації, не кажучи вже про стилістику. Колеги ж читають! А де ж повага до звичайного читача? Звичайно, легше думати, що «все дураки мы и дуры» і що «растопят заумными книгами печку». Але я так не вважаю і сподіваюсь, що це також не є Вашим кредо.) Щиро бажаю Вам вдосконалення."
	2007.02.08/ Звернення / Андрій
	Ураховуючи те, що я вже назавжди попрощався із пані Вікторією Тищенко (див. гостьову книгу відповідної авторки), вважаю за доцільне розмістити свою «злу критику» (як вона сама виразилась) на її творчість повторно, аби не  збивати з пантелику тих, кому випало читати «фільтрований базар» (адже пані Вікторія знищила мої коменти її поезій на своїй сторінці). Через це вимушений розмістити свій пост саме на сторінці цього поета, за що прошу у нього вибачення. Олексій, може я не правий у пориванні своєї душі встановити нібито справедливість – після того, як побачив, що тут коїться? Але не зробити цього не можу, бо, завдячуючи посиланню Володимира у гостьовій  пані Тищенко, ознайомився з Вашою творчістю (на жаль, не встиг ще усе прочитати) і не можу мовчати. Вважаю, що такі люди, як Вікторія Тищенко, не будучи Майстром слова, в жодному разу не повинні повчати менторським тоном та ще й давати якийсь шанс, мов милість з панської руки. Чи не так?
	2007.02.08/ В.Тищенко/ Олег
	Афффигеть! в чём же заблуждается Торхов ? В.Т.,  Коляда прав, Ваш тон говорит сам за себя. И что вам сделали Кабанов, Матвеева и другие «форматные»? может вас зависть гложет?   так Вам же никто не воспрещает писать лучше их. Так и пишите, а не учите гуру (сами так выразились). Насчёт ангелов. Поминаете их уже два раза ни к месту, вы что не поняли о чём стих? Во львове погибло около 70 человек, это национальная трагедия, это не смешно. а Вы пишете – надеть крылья…если не так, то причём здесь автор, автор и его образы это разные плоскости
	2007.02.08/ просто піар/ Коляда
	Чому ж "глупость". Я після вашого критичного екзерсису не без цікавості зайшов на Вашу сторіночку, бачте, навіть цитую. Відвідуваність Вам підвищив, а Ви у відповідь таке собі "фе", точніше, навіть "фі"... Вірш який я процитував і тон Вашого відгуку про поезію пана Торхова дуже вдало доповнюють одне одного. Якщо ви цього не помітили, то це не моє вже горе. Нічого, скоро прийде злий модератор і припинить наш флуд:))) Справедливості заради зазначу, що не маю схильноті ідеалізувати поезію Олексія загалом. Але ті речі, що я відзначив для себе і називав тут у гостьовій - це справді щось видатне, я вважаю. Стримуйте емоції, воно корисно:)))
	2007.02.08/ Олегу и Коляде/ Виктория Тищенко
	Да, видно совершила очередную глупость: подалась искреннему порыву и направила отзыв автору, который на мой взгляд, небесталанный, но во заблуждается (то есть Ангел, добровольно от крыльев отказавшийся - то у Англеа есть шанс эти крылья надеть... (Другим я вообще ничего не пишу, тактично молчу). И вот -- результат... У меня одни ляпы, уровень никуда (уровень чего? -- того самого, что я подумала, но я свою фотку в -нете не размещала...) А еще некий Владимир ко мне на страничку прискакал, кулаками машет: как я посмела критиковать САМОГО Торхова! (Хотя я никого не критиковала, просто свое мнение высказала). Словом, аб-б-и-де-ли гуру! К счастью, сам Алексей молчит (или нет?) Ну, в общем, впредь буду умнее -- если замечу какую-либо стихотворную ерунду, лучше промолчу. А с подобными сочинениями пусть потомки разбираются. Больше свое время на разборки тратить не буду.
	2007.02.06/ Ню-ню/ Олег
	Афффигеть! Вот это гражданочка Тищенко  выдала: у самой одни ляпы и вообще уровень  никуда, а всё  в критики норовит.
	2007.02.06/ Ха!/ Коляда
	От почитав "рецензію" пані Вікторії, а потім почитав її вірші і знайшов там такі рядки, як на мене дуже показові: Зачем я пишу это? Вот... я имею привычку: о ближнем судить очень резко                                      и очень поспешно, и словно зажженную, мелкую, тонкую спичку к нему подносить остроумную колкость –                    насмешку.
	2007.02.05/ Алексею о "Шагах в прихожей" и не только.../ Виктория Тищенко
	Алексей, я знаю, кто "пишет в подобном формате". Вот, навскидку: А.Кабанов, М.Матвеева и т.д. (это только с этого сайта). А вообще -- имя "легион", т.к. подобный формат на самом деле очень простой: роняй на пол карандаш, прислушивайся к звуку -- и пиши, что в голову взбредет... А пишу Вам комментарий, потому что случайно ко мне попала Ваша книга "Сеятель птиц" -- очень красиво, чудесно оформленная прекрасными иллюстрациями художника Анатолия Дикого и любезно выпушенная Издателем этого сайта. Вот, у меня ремарки. По первому стихотворению из книги: кожа сползает ниц. Дело в том, что старинное "ниц" означает "ничком", "плашмя". Можно ли "сползать плашмя"? Там нужен либо знак препинания, либо другое слово. Далее - "Когда-нибудь поезд замкнет кольцо". "Кольцо" по-определению есть вещь замкнутая, если разомкнуть -- и кольца не будет. Как Вы полагаете, можно ли замкнуть то, что изначально является замкнутым? То же нужно поработать, подобрать другое слово... Вообще у Вас много интересных находок, словесных "игровых комбинаций", здесь вы продолжаете традицию Треадиковского, Бенедиктова, Хлебникова. Но между тем, улетая "в эмпиреи" языка, решая "задачи высшей поэзии", вы тем не менее, не следите за самыми элементарными, базовыми, основными законами русского языка... Это, на мой взгляд, Ваш главный недостаток. Из книги понравились стихи о "суррогатной военкомате", о "невесте в черных перчатках", о ангелах, добровольно оставивших крыльях -- Вам, по-моему, очень удаются стихи в традициях символизма. И в первое строке первого стихотворения есть что-то рокерское. Но в целом, книга очень, очень недоработанная. Из первого стиха в книге я бы оставила только последнвие сроки о копирайте. Получится очень сильное четверостишье, многоплановое, "разностороннее". А предыдущие строки этого стихотворения вызывают больше вопросов, и очень "упрощают" последние строки, "смазывают впечатление о них". Судя по Вашей биографии - Вы человек высокоинтеллектуальный, обладающий колоссальным жизненным опытом, знаниями. ХОтелось бы почитать Ваши стихи, отражающие эту сторону Вашей жизни (если есть), пожалуйста, подскажите. С уважением, автор этого сайта Виктория Тищенко