Игорь Павлюк

Книга гостей автора

Поля с отметкой * обязательные для заполнения. Введение кода подтверджения является элементом защиты от спама, который рассылается електронными роботами в книги для гостей

Код подтверджения:
Введите код подтверджения: *
Имя: *
Город:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Сообщение: *

	2012.01.15/ Пробудження. Світ стиснутий у рамі./ Анатолій Криловець
	Сильний вірш, виболений... (Це серйозно). "Писати вірш – немов приймати роди, Родити і кохатись водночас". Згадався Маяковський: "Поневоле приходится раздвоиться: До пояса здесь, а остальное там". А тут же розтроюватися доводиться! (Це вже жартома). Так тримати!
	2012.01.15/ Пробудження. Світ стиснутий у рамі./ Іван РЕДЧИЦЬ
	Кругом шиплять слова якісь ненаші, Хоча уже серцям не треба слів. А місце України «на параші»: Віват «аристократії» хахлів!.. Щасливого 2012!
	2012.01.08/ вірші/ Александр (Орджоникидзе, Днепропетро)
	Як би були ми козаками Як би були ми козаками, Не лаяли б своє життя. Сівши на коней, шабельками Збудили б полум’я буття. Тепер не те, і кляті ляхи Не вороги, живуть собі… А ми – нікчемні сіромахи, Сховали злидні у журбі. Як би були ми козаками, Не знала б Ненька цей ганьби. Крадій не панував роками, А міряв лихо на собі. Лиха недоля нас покличе Всім світом вийти к ворогам, Та можновладцям в їх обличчя Кричати: «Ганьба крадіям!» Як би були ви козаками, Не пили б кров своїх братів, Забили б тюрми крадіями І знищили усіх катів.   Дух Тараса Дух Тараса мене будить На кобзі заграти, В струнах серця не забути Небеса благати. Не ховайтесь та вставайте Лиху долю бити, Духом  боротьби палайте, Нащо німим  жити? Заповіт Тараса знайте, Кайдани  зривайте! Кров ворожу не чіпайте, Миром все ладнайте. У єднанні наша сила І слава, і воля. Дух терпіння має сили - Праведна то доля. Хай Господь нам допоможе Каяття здобути, Око духа розбудити, Щоб ворогам  чути. Як течуть убогі сльози По землі козацькій. Заздрість серця це загрози, Розбрат то хохляцький. Небо милість нам покаже, Благодать розкаже. Каяття у силі Божій Порятунком ляже.
	2012.01.08/ стихи/ Александр (Орджоникидзе, Днепропетро)
	Святой Руси поэт. Святой Руси поэт идёт на плаху Под острый  меч  тирана-палача. Одет он в покаянную рубаху, Которую  оплакала свеча. Вся жизнь его – душевные страданья,                       Путь горький от сумы и до тюрьмы. Дух рока обрекает на скитанья, А небо тяжкий крест дает  взаймы:                       На скорбный путь, на плаху и распятье, Кровавый пот от горя и невзгод,                           Чтобы сквозь крест пронес свое проклятье           И словом растопил душевный лед.      Быть или не быть? Так быть или не быть? Вопрос ребром. Кипение скорбей достигло точки. Гордиев узел разрубить мечом Иль, в муках, душить совести росточки. Не дай, Бог, жить во время перемен. Мы в муках возвращаемся к истокам. Продажная  элита, рок измен Всех по миру пустили так жестоко. Час испытаний постучал в наш дом. Разврат сердец на высшем пьедестале. Дух воровства жизнь превратил в «дурдом». Прокисла совесть в золотом бокале. Нам суждено рождаться, умирать, А жизнь чеканит вечные вопросы: Так быть или не быть? Вы Россы, Хотите ли, чтоб дальше текли слёзы, И будете ль по – прежнему  молчать?
	2012.01.07/ Ніщо журби не варте в світі цім./ Анатолій Криловець
	Ігорю, вірш надзвичайний!!!  Небо, "як тісто, солене зірками" - сильний образ. А далі - суцільні афоризми:       Що після мене?       Попіл і пісні.       Переді мною...       Врешті, все те саме...       І друзі ті, яких не напоїв,       Та похмелив,       Що у житті дорожче... І мудро переосмислена класика:       Народ все менш складається з людей.       А люде усе більше одинокі. Дякую за радість. Може, колись перетнуться шляхи - похмелимось...
	2012.01.07/ Ніщо журби не варте в світі цім./ Василь Кузан
	Жорстка правда, друже. Особливо вразили останні рядки. Сильно. Проймає до мозку кісток.
	2012.01.07/ "Я задихавсь від неба на землі..."/ Світлана-Майя Залізняк
	Ігоре, цей вірш мені - як... гойний бальзам на душу. Саме сьогодні. "А що народ?"... "А люде усе більше одинокі..." Дякую за творчість. Вільного дихання і щастя,  ПОЕТЕ! Блискуче.
	2011.12.18/ Я стишився... як гнізда восени.../ Василь Кузан
	Успіхів тобі, друже, на новій стезі! Моцно написано. Особливо сподобалось про істину і ворогів. Істина!
	2011.12.18/ Я стишився... як гнізда восени, / Більченко
	Гоша, идеально точно и по-живому передано то, что мной ощущается пока смутно в зазоре между огнем и тютчевским покоем, не являющемся смертью. Вспомнились "сапоги"... ты знаешь))) Кацаю - отдельное спасибо на добром слове.
	2011.12.18/ Я стишився... як гнізда восени../ Олексій Кацай
	Дякую вам, Ігоре, за ваші вірші. Не лише за цей. Після 7-го лютого 10-го року лише ви та Женя Більченко не даєте досі моєму гнізду остаточно стишитися. А пташенятам ще бачити сни. Ми будемо, бо такі, як ви, того варті :)