Осьде, гряде наосліп безглузде ангелятко, воно непідле, воно очима світле,- тендітне, вроздріб не відійде, а ще, як знову віднайде старих соколів. Люде-могуче, а чи усіх нас трикриле проведе через пекло, а чи розколе якесь згибле, - через оцю обитель, криваве пекло перемеле, поки дрібне перекотиполе, таке зле, бліде, хворе. Сусіде, тебе з сусідом деінде зведе в місті, зате всіх збереже у собі живе, добре, чесне. Чужде-орде, обікраде і тебе, одначе, ще буде. Момент, - аби не перейняти горя ще більше. Мій, народе-апостоле, оце збожеволіле меряще, не забуде ніколи смертей. Прадавня хвиле орди пре, ненатле тліє заради тебе. Прастара мушле роду все є тривале, - чимало вміє. Мій народе-осмисле у тебе є молоде і розквітле майбутнє. Лики і шоки навколо щок. Ореч не вчув соло плачів. Зверчегу пасм духу зніс. Їм не тре, зуму війни, бо на війні задаром не бачимо себе. Вій на віньцях - в однині. Громені виру у хвилях. Прірва і луск шару землі. Рідних сердома втомша, горя гаряче нещастя. Чудейля пуста - перепече. Ой, журдоха така, як пекло. Ша, чари! Корша з жару. не зникли корчі вчора. Міріади їх соть - загиблі душі. Тає, перевідчує в журшормах. Твоя гострома в зуявах Муреж моїм очам. Свіча. Злива б'є по кольчугам, Час нещеражить, гарь, зась. Зажерехтарила попіддю трава, На дорогу, - фукнуло!!! І все. Шаймара проломала землю. Омивірить зорь кургаляток.
|