укр       рус
Авторов: 412, произведений: 41025, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2019.07.29
Распечатать произведение

Сергей Негода

Ловитва вінницьких химер

               Миколі Бажану

Тонко-тілі
тіні-зуави набігли
на нічну молитву
у ситу Вінницю.
Оповитий сяйвами майдан
розтопив зажурене серце
над збанкрутілою шибеницею.
Недорікий собор обитель розтлив,
золотим віком барвисто витік
в гарматну бійницю спасителів.
Релікт розшаленівся, само-окупився
в казино митарем-бичиськом,
виграв пазуристого в боже-вільцю.

Чарівна ідилія вислуг у Вінниці
з бурхливих манівців  гонористо
рве на собі корчі чепурними очиськами.
Мить моя, посестро-чудисько,
чим ти мариш очиститися
на правім обмані виправдань.
Віннице, я твій нічний гонич-війт,
клінчем обертаюся за вухами в жмурах
а… тебе де ще немає вночі?
Спохватився промах підземної хвилі,
бурхливий полетів безмитним мерсом,
ненаситний – в навіжені Чернівці.

У шухлядах жител старців трясе жила,
супокій зник, - ниють збитки пожитків,
над чолобитними крекчить гіпнотизер.
Серденько моє, реквізитна депозитка
з колоратурою порцеляни, – зникла! –
що за жонглер в сейфі-шафі!
Вкололо кредитне серце. Лихва!
Захиталася люстра, – волокитники.
Невже ситник-живодер?! А митники!
Чорний хліб з полиці - житній! -
упав на підлогу, - непохитний! –
покотився лихом, – авантюра! Це кровожер.

Фужер об фужер,під нервові дрижаки, –
тричі стукнув, – пошив у дурні ціле місто! –
тож скриви кислу міну ніч-співумиснице.
Чат слів у Вінниці давно зачерствів.
У кахлях, у присмерк – утиснення.
А ти ще порипіла би там на їжаках,
в бетонних яслах, Віннице-зловмиснице.
Я, грішний, побачивши  жінчину мумію,
жахнувсь, – О, ма-захисниця! Сіль в очі!

Відчинив двері до свого батька, – витрішки!
Труп з кольоровими мухами тхне духом.
Натхнений мутант-некрофіл нагрів гадюку,
закадив фуріями, – хтів хвиснути на дно.
На бавовні халату розмалював транзитні
пурпурні дощі, утім не встиг з духами.
На жовтому вікні відшукав трощу, –
тисняву заманихи вітражем луснули.

Вислухав тарифну месу від корит,
нечупарних  верзінь і хитрощів
цей житечко-чорт звихнений збиток,
усю душу прощупав прихвостень...
Кучугура граніту вирізьбились,
злетіла цегляними спорудами.
Посипалась плитка і штукатурка
із зігнутих вистьобів – о, зуави!
Здичавілі сусіди закричали
В нічній ядусі характерників сплутали.

Спід-тиха  барвистими зачісками  
поплутані зйомники скиту
достолиха стиналися скитами.
З вуркуліту до  міськуркліту
шукають бідачиську титул
на площу з габаритами.
Оскаженілі на Рено
обертаються в смерч
перед чудовиськами.
Мерщій, на повтор дублів,
іскрять  мигавками
мажористі парубчиська.



Навкруг споруд волоцюга вибухає.
Лють-бузувір-будило, – ой,  яка отрута! -
Шумує загравою юрмиська  квартер.
Втискає щільніш духів під страх у блуд.
Посеред соборів нуртує вінні-цибуха.
Стугонить, гримить, підіймається
з шалених напружень блюзнір хитається,
розтявшись, хапається за розпусту.

Придуркувато лютує натиск енергій,
на всю Вінницю розприскує білий пунш.
Пошпурив волохатим примарам огур,
все курище витряс в ладівницям в отруях.
В уяві смоківниць здвиг  сатани забандюрив.
беркиць у пеклі, – черево рухає кучугурище  
на натхненого сироту з дівчиськом,
пре розпеченого плугаря трухлий кусень.

Гола безодня в горлі Вінниці
людців пече густою порохнею.
Несе зблиски ночі-отрути бульварами
в скажену тягу, підплигуючи трасою.
Заляканий на ланцюгу управ-вівчар
гальмує масну потвору біля кафетерію.
Тьма міста росте в окулярах сироти
і чомусь  дівча стає йому огидною лярвою.

2019
© Сергей Негода
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании