1
Душевні бабусі, коти без душі
Вгортаються в пледи, щоб слухать мужів,
Читають газети - хто виграв, помер.
Крокує над соснами злий Гулівер.
У тапці ховає ірисочки гном.
Бурулька росте над облізлим вікном.
Хизується мудрістю ветхе, старе.
Снігурка підправила брови, каре,
Сідає у сани, дорога - кудись...
А Дід Морозенко дожовує рис.
Полатаний вітром зелений мішок.
Дорога між хат, шолудивців, пляшок.
Чекали терплячі зайці, дітлахи.
Дід взяв мукалтин, бо набридло "кахи".
Йому ностальгійно і хочеться знов
Ловити за крайчик сукенки любов.
Та виросло пузо... димить борода...
Хтось кинув петарду... чкурнула руда.
У вовка питає дідисько маршрут,
А шлях вигинається - ящірка... спрут.
З навушників "Nightwish" і "Древо" лунке.
Що випити першим - узвар чи саке?
Чортує Килину банькатий Лукаш,
А Мавка гойдає віскривих наташ,
Співа колискових... Розпродано ліс.
Бариги складають гілля до валіз.
Люд ліпить зі снігу пухких галатей...
Вбрання - секонд-хенд усіляких мастей.
2
Чекаю на вірш - осяйний мандарин,
Та котяться жолуді з білих вітрин.
Для світу - рік півня, для нас - снігура.
Двигтіє у бік Магомета гора...
І що не кажи, не плети... яв - це шок.
Втішає родина, пиття бульбашок.
Нагорнуто шуби... тремтить олів`є...
Облесливо брешуть убивця, круп`є.
Вітання...
Цяцянки...
Виделки...
Ножі...
Усі ми - від Каїна, тож не чужі.
ілюстрація
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1299126100148558&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater |
