1 Душевні бабусі, коти без душі Вгортаються в пледи, щоб слухать мужів, Читають газети - хто виграв, помер. Крокує над соснами злий Гулівер. У тапці ховає ірисочки гном. Бурулька росте над облізлим вікном. Хизується мудрістю ветхе, старе. Снігурка підправила брови, каре, Сідає у сани, дорога - кудись... А Дід Морозенко дожовує рис. Полатаний вітром зелений мішок. Дорога між хат, шолудивців, пляшок. Чекали терплячі зайці, дітлахи. Дід взяв мукалтин, бо набридло "кахи". Йому ностальгійно і хочеться знов Ловити за крайчик сукенки любов. Та виросло пузо... димить борода... Хтось кинув петарду... чкурнула руда. У вовка питає дідисько маршрут, А шлях вигинається - ящірка... спрут. З навушників "Nightwish" і "Древо" лунке. Що випити першим - узвар чи саке? Чортує Килину банькатий Лукаш, А Мавка гойдає віскривих наташ, Співа колискових... Розпродано ліс. Бариги складають гілля до валіз. Люд ліпить зі снігу пухких галатей... Вбрання - секонд-хенд усіляких мастей. 2 Чекаю на вірш - осяйний мандарин, Та котяться жолуді з білих вітрин. Для світу - рік півня, для нас - снігура. Двигтіє у бік Магомета гора... І що не кажи, не плети... яв - це шок. Втішає родина, пиття бульбашок. Нагорнуто шуби... тремтить олів`є... Облесливо брешуть убивця, круп`є. Вітання... Цяцянки... Виделки... Ножі... Усі ми - від Каїна, тож не чужі. ілюстрація https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1299126100148558&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater |