Павел КричевскийЖенщинаПеревод с украинского из Валер'яна Поліщука
2014 Валер'ян Поліщук ЖІНКА Вона - химерна вода, Що по льодку біжить, Пилуючи зубцями - бурим ряботинням Під журкоти гладенькі водориї. То заховається під ними, То боком треться, вигинаючись Мов сіре кошеня. В блакитному, дзвінкому збані неба, Покинувши солодкий вирій, Пливуть ключі веселі журавлині. А течія льодок руками обніма, Турчуть на вухо з лоскотом, як мила, А потім нурчака пішла під сніг, Мов Гранка у нещирий настрій. Ніяк не розбереш: чи сміх її правдиво - Горіхами в подол, А чи вибагливо по шклі чуття скрегоче, Мов хто ножем. Хоч і згинаються тобі пруглявим станом, А чуєш щось чуже. То знов простеньке, щире слово Прихилить мов свої холодні груди І вирине душа, розбивши сніг, Така весняно свіжа, Що хочеться стиснути. Хіба не все одно, Чи то любов, чи ні? © Павел Кричевский |
Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”
Написать отзыв в книгу гостей автораВ случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.