укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44604, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2014.11.05
Роздрукувати твір

Павло Кричевський

Женщина

Перевод с украинского из Валер'яна Поліщука

Она – призрачная вода,
Что по ледку бежит,
Пиля зубцами – бурой рябизной
Под журчанье гладенькое рытвины,
То спрячется под ними,
То боком трется, выгибаясь,
Как серый котенок.
В голубом, звонком неба кувшине,
Покинув сладкие теплые края,
Плывут ключи веселые журавлиные.
А струя ледок руками обнимает,
Воркуют, ухо щекоча, как милая,
А потом, нырнув, пошла под снег,
Как Гранка, когда она притворна,
Никак не разберешь: искренне ль смеется –
Орехами в подол,
Или привередливо по стеклу чувства скрежещет,
Будто ножом.
Хоть и сгибаются к тебе пружинистым станом,
А слышишь что-то чужое.
То снова простенькое искреннее слово
Наклонит как свою холодную грудь
И вынырнет душа, разбив снег,
Такая по-весеннему свежая,
Что хочется стиснуть,
Разве не все равно,
Любовь ли это или нет?

2014

Валер'ян Поліщук

ЖІНКА
Вона - химерна вода,
Що по льодку біжить,
Пилуючи зубцями - бурим ряботинням
Під журкоти гладенькі водориї.
То заховається під ними,
То боком треться, вигинаючись
Мов сіре кошеня.
В блакитному, дзвінкому збані неба,
Покинувши солодкий вирій,
Пливуть ключі веселі журавлині.
А течія льодок руками обніма,
Турчуть на вухо з лоскотом, як мила,
А потім нурчака пішла під сніг,
Мов Гранка у нещирий настрій.
Ніяк не розбереш: чи сміх її правдиво -
Горіхами в подол,
А чи вибагливо по шклі чуття скрегоче,
Мов хто ножем.
Хоч і згинаються тобі пруглявим станом,
А чуєш щось чуже.
То знов простеньке, щире слово
Прихилить мов свої холодні груди
І вирине душа, розбивши сніг,
Така весняно свіжа,
Що хочеться стиснути.
Хіба не все одно,
Чи то любов, чи ні?

© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні