1

На кужівці – руде павутиння:
Виплітаєш личину розпусти.
Зводиш цноти густе ластовиння.
І злітаєш: кафе... бар... "капуста".
Звабно граєш -  на тонусі м’язів,
Кружеляєш:
                  ліс...
                          кущ...
                                  дім...
                                          прожектор.
Ти курсуєш по вулиці В’язів
Сірникових радянських проектів.
Пір"ям, пилом поглядів хтивих
Припорошені стан і очі.
Серіалів заморським милом
Відмиватися бруд не хоче...

Автострада. У літечко мчиш
Крізь пітьму ночей горобиних.
„Зупини, єдиний!”- кричиш.
Ні, не гальма – вищать хвилини...
За ширяння платити маєш –
Суперовим неоновим тілом.
По розплаті тремтиш-помираєш.
Гірко.
          Пусто.
                     Боляче.
                                 Біло...

Пальці рани лишають - на серці.
Хто зі справжніх полюбить Нікого?
Дух і плоть – у шаленому герці.
Вікна...
          руки...
                      дороги...
                                    пороги...

2

Хоч обшарпане, виїдь, авто,
На шосе! Цей політ – у Нікуди.
Вирлоока панянка в манто
Миттю спалить набридлу облуду.

Намалюйте їй рай: син... сад... м"ячик.
Не кохали її - розпинали.
На цидулках буття зім’ятих –
Капілярна Ручка з пеналу.