1 На кужівці – руде павутиння: Виплітаєш личину розпусти. Зводиш цноти густе ластовиння. І злітаєш: кафе... бар... "капуста". Звабно граєш - на тонусі м’язів, Кружеляєш: ліс... кущ... дім... прожектор. Ти курсуєш по вулиці В’язів Сірникових радянських проектів. Пір"ям, пилом поглядів хтивих Припорошені стан і очі. Серіалів заморським милом Відмиватися бруд не хоче... Автострада. У літечко мчиш Крізь пітьму ночей горобиних. „Зупини, єдиний!”- кричиш. Ні, не гальма – вищать хвилини... За ширяння платити маєш – Суперовим неоновим тілом. По розплаті тремтиш-помираєш. Гірко. Пусто. Боляче. Біло... Пальці рани лишають - на серці. Хто зі справжніх полюбить Нікого? Дух і плоть – у шаленому герці. Вікна... руки... дороги... пороги... 2 Хоч обшарпане, виїдь, авто, На шосе! Цей політ – у Нікуди. Вирлоока панянка в манто Миттю спалить набридлу облуду. Намалюйте їй рай: син... сад... м"ячик. Не кохали її - розпинали. На цидулках буття зім’ятих – Капілярна Ручка з пеналу.
|