Знаєш, що найцікавіше?
- Що? – Світу наволо Нема!
- Пригадуєш ту страшну кришу,
що видно було з вікна?
Тепер замість криші зорі.
Он, глянь, чи то не Волопас?
А-а-а, точно-точно, учора
стався якийсь колапс.
Чи ти пам’таєш майданчик,
на ‘кому грались дітьми?
«Дай калачика, квачик»…
Бачу безодню в пітьмі.
Важко мені уявити,
на чому стоїть наш дім.
Чуєш, бетонні плити
перетворились на дим.
Ні-і-і, це же Шлях Чумацький.
Як же ж його не впізнав?!
Досить таки чудернацько
тепер виглядає наш став:
Гуси там плавали, качки,
квакали жаби – і ось
стало беззвучно лячно -
по шкірі пробіг мороз.
А раптом, кохано моя,
ми залишились самі;
замість планети – ми двоє
і зоряне небо в вікні…