укр       рус
Авторов: 412, произведений: 42110, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Фильтры: Все персоналии со всеми статусами
абвгдежзийклмнопрстуфхцчшщэюя
Вячеслав Рассыпаев RSS

Книга гостей автора

Поля с отметкой * обязательные для заполнения. Введение кода подтверджения является элементом защиты от спама, который рассылается електронными роботами в книги для гостей

Код подтверджения:
Введите код подтверджения: *
Имя: *
Город:   
E-mail:   
WEB:   
Тема: *
Сообщение: *


2012.11.03/ Далі/ Максим
Продовжую

На усіляких секс-форумах відвідувачі хваляться, що в кожного з них було щонайменше 40-50 коханців, і це ще не фініш. Це, звісно, бравада, але трапляються такі унікуми, що мають сотні, а то й тисячу партнерів, не чато, але трапляються. Особливо це стосується творчих людей (он Шевченко скількох дівчат звабив, Пушкін стрибав з ліжка до ліжка, А що писав Єсєнін: "Много женщин меня любило, я и сам любил не одну..."). Одні спеціалісти-дослідники кажуть, що зазвичай багато партнерів буває у чоловіків, инші - що навпаки, у жінок, які ховають свій апетит за удаваною порядністю. До чого я це все веду?

Славко, ви можете собі уявити, що 25-літній хлопець, який живе у країні, що поставляє шльондр для всієї Европи, який живе у Києві - місті красивих жінок, досі залишається цнотливим? Воно було б не дивно, якби я був асексуалом - людиною, яку не цікавить інтимна близкість. Такі люди зазвичай почуваються нормально без сексу, поцілунків та всіх цих амурних пригод, займаються своєю справою і в ус не дують. АЛЕ Я НЕ АСЕКСУАЛ! Я люблю жінок. І хочу їх! Дуже хочу. Я відчуваю спрагу, яка пече мене вже не перший рік, яку я не можу втамувати, бо нема з ким - перше побачення у мене відбулося, коли я мав уже 24 роки, та й закінчилося воно дружніми обіймами на прощання, але аж ніяк не ліжком.

А тепер уявіть собі таку картину: літо, Київ, спека, Майдан. Навколо - сотні привабливих юнок, зі стрункими ногами, вродливими личками, пружніми грудьми... І ти усвідомлюєш, що жодна з них - не твоя. Що сьогодні ввечері вони підуть до ліжка з иншими хлопцями. І в тобі поступово прокидається звір, тобі хочеться вити, ставши навколішки, хочеться вдертися у юрбу, як монгольський вершник, і хапати ласу здобич.

Я питаю себе: де ж я був раніше.? Про що я думав в університеті, у старших класах школи? Чим я займався? Читав книжечки, писав віршики, розмірковував про духовне... Я не знаю лостеменно, що було головною причиною такого чернцтва: чи то особливий склад моєї натури, чи то мамине виховання (за що їй, до речі, велике "спасибі"), але факт є факт: досі мені так і не вдалося відчути смак жіночого тіла. І таке відчуття, ніби мене позбавлено того, на що я маю повне право, позбавлено брутально, без усіляких пояснень.

Сьогодні я запрошував піти зі мною в театр одразу двох дівчат (по черзі). Спершу відмовилася одна, потім - инша. Одна з них зараз в другому місті, инша - працює (а хто знаєж, може вони пиляються зараз із якимись мучачиками, а я так - запасний варіянт!). Раніше запрошував і третю, але до неї, бач, приїздить бабуся. Я не знаю, може й справді існує така специфічна порода хлопців, яким не дано мати успіх у протилежної статі, і максимум, на що вони моужть розраховувати - це одруження на якійсоь фіфі, яка вже нагулялася і захотіла відшукати годувальника для себе і своїх дітей (яких вона навряд чи народить від свого законного чоловіка).

Квитки в театр віддав жінці, яка біля метро продавал яблука (вистава "Дядюшкин сон", за мотивами Достоєвського), вона навіть не зрозуміла, що то таке. Тож у неділю ніхто нікуди не йде. Хоча...

Минулого разу, коли на побачення зі мною не прийшла дівчина, я пішов і надерся, півночі блукав містом п'яний. Зроблю так і цього разу - почну з невеликої пляшки коньяку (на одну людину вистачить), а далі видно буде - мо'знову куплю горілки чи слабоалкогольного котейлю.

І на завершення: тепер, Славко, ви бачите, що я вас розумію. Я, до речі, теж не вмію водити, тому й приречений на пішоходство. От знайшовся б такий добрий чарівник, який би наділив вас цілим автопарком, а мене - справжнім гаремом... Але де там. :(

І все ж мрії збуваються! Тримайтеся.
2012.11.03/ Максимові/ Вячеслав Рассыпаев
МП-474 написано ще 7 років тому - просто адміністрація сайту мені не радила його розміщувати за часів великих надій Поезії.орг, а зараз... ну що я втрачаю?
Пес його знаю, скільки там у кого сексуальних партнерів, але водіння - це величина іншого порядку. Це при СРСР вміти водити мав лиш той, хто працював на автівці; зараз (на прикладі будь-якої розвиненої країни) даний досвід (а не просто посвідчення!) має бути і в письменника, і в няні, і в лікаря, і в юриста... Навіть Валентина Толкунова впродовж майже тридцяти останніх років життя вправно їздила без допомоги прислуги (так це жінка, світла їй пам'ять!). Нормально? Та й Дімон - усього лиш піаніст за фахом; де дієзи з бемолями, а де газ із гальмом! Отак...
2012.11.03/ Беслан меня ни капельки не тронул.../ Максим
Славко, оце я почитав ваші останні вірші і дописи та й собі вирішив поділитися наболілим.

"Я плачу откровенностью за откровенность"

                                             Леонід Кисельов

А тепер, як і личить поету, "Заведу речь издалека" (Цвєтаєва). Як ви думаєте, скільки сексуальних партнерів має людина впродовж свого життя?  Статистичні данні зазвичайстверджують, що від кількох до десяти,
2012.11.03/ Світлані Козаченко/ Вячеслав Рассыпаев
Дякую і Вам, Світлано, за розуміння в певній мірі.
Просто бачите - Ви дама, і Вам більш "вибачається" віддаленість від водіння (проте якщо Ви водите - я перепрошую). А я оце корчу з себе молоденького хлопчика заради мрії опанувати кермо - і щоб пересічні громадяни далися диву: мовляв, о, який юний, а вже водити вміє... І ліпший на той час друг - ось він, красень: http://vk.com/dkudritsky - разів з п'ятнадцять питав, чи погоджуся я стати його шофером, якщо в нього з'явиться авто. Я вже думав, що цей момент і буде переломним пунктом у моїй біографії: я возитиму Дімончика - і це буде подібно до полярного сяйва посеред тропіків!!!
20 січня цього року він під'їхав до мого будинку на власному Nissan Note, ввів мене у стан повного ступору і показав такий водійський досвід, буцімто вже років десять розсікає українські (і не лише) шляхи. А протягом 18-ти років, як здавалося, найміцнішої пацанячої ідилії присягав мені, що НІКОЛИ не кине мене на мрію. "Славочка, да как же, чтобы я - да педальку - да ногой!.."
Щоб моя душа стала на місце, потрібно бодай гіпофіз із цієї чупакабри вийняти - чи то скальпелем, чи то лазером... Ну не повинен він вміти водити, чорт забирай! А я маю справляти у літніх жінок враження досвідченого водія, а не "сюсечки-пусечки", якого треба обов'язково нагодувати. От як це зробити?
Мені зараз краще в пекло, але за кермом, ніж у рай, але пасажиром. На літстудіях я вже майже не з'являюся, бо йти далеченько, а їхати я чомусь маю змогу лише пасажиром, що для мене з 20 січня стало просто принизливо. Образно кажучи, мене цікавить кожура від яблука, а не м'якоть - проте мені скрізь і перескрізь пропонують десятки й сотні... нових ретельно очищених яблук. Слава Україні! Та й усій планеті Земля... Бо хіба у Камбоджі чи Уругваї була б краща картина для моєї пішої долі?
2012.11.03/ Шкода/ Світлана Козаченко
Дякую за вичерпну відповідь, В'ячеславе. Ви молодші за мене всього на 3 роки. Коли мені було 17, я казала друзям, що в 40 накладу на себе руки - щоб не жити старою... Зараз 45, у мене 32-річний чоловік, і я тільки за паспортом визначаю свій вік. І як пише Максим, у мене теж усе попереду. Хоч пережити довелось таке, що не дай Боже нікому. Розумію Вас добре, але впадати у відчай не варто й близько. Це миттєвий настрій, я вірю. Й усе буде добре. Діліться зі світом радістю, навіть коли вона вигадана. Буде легше, й радість прийде. :)
2012.10.31/ Що сказати.../ Вячеслав Рассыпаев
Розумієте, Максиме - у моєму випадку краще піти з життя на піку хлоп'ячого іміджу, ніж дотягнути до стану... та навіть пана Яворівського. Мені не треба, щоб із дзеркала заднього виду на мене дивилася пика посивілого й напівлисого чолов'яги.
А якщо славнозвісний Дімон водитиме авто, а я ковтатиму розжарене каміння від цього факту - як може настати кращий період? Звісно, дякую за побажання діждатися такового, але... можна очікувати, скажімо, і щоб смажена курка перетворилася на живу...
Дімон, до речі, вже їздив у Маріуполь. І трьох пасажирів возив; вони йому на бензин скинулись... А за справедливим сценарієм це мала бути моя місія - відвезти його туди й водночас трішки "відклеїтися" від остогидлої столиці. Ось так... І чи можу після цього я любити країну, яка подарувала мені такий "фільмець"?!
2012.10.31/ Да и жить мне при таких раскладах осталось недолго: психоз за психозом. / Максим
Славко, от коли я читаю такі слова, мені стає моторошно.

Є таке прислів'я: коли людина падає з мосту, вона усвідомлює, що всі її проблеми можна вирішити. Крім однієї: того що вона вже падає з мосту.

Ви можете мені не повірити, але в мене так само останнім часом психоз за психозом, просто на иншому ґрунті. Але рятує знання, що все головне у моєму житті - ще попереду, тож не варто переводити себе на постійні стреси. Ви ще молодий чоловік, ви не якийсь дідуган, вам просто треба пережити цей період. Все буде добре.

Дякую за щирість.
2012.10.30/ Наконец-то получил букет отзывов сразу!/ Вячеслав Рассыпаев
Господа, спасибо за плюрализм мнений.
Обычно я украиноязычным коллегам отвечал по-украински, но сейчас буду говорить на том языке, на котором говорил в три года, на котором думаю во время зубной боли и на котором вижу сны. Ведь пока переведу своё негодование на украинский - это можно будет сдохнуть, не дожидаясь саркомы. Так что сорри, если что.

Хохлостан - это не потому, что националисты защищают свои идеи. Это - потому, что мне уже 42 года, из которых я три четверти отдал стихописанию, а обо мне на сегодняшний день (в отличие от Верки Сердючки или Светланы Лободы) знают только пара соседей да десяток коллег с литстудий.
Это - потому, что меня до сих пор совковые тётки учат жить и мировоззреть, в то время как того же Бузину - да что там Бузину: Виталия Козловского - никто жить не учит. Даже кондукторши в троллейбусах!
Это - потому, что я своим творчеством в этой стране не могу заработать не то что на самый скромный автомобиль, которым грежу и брежу, а даже на пару кроссовок. Кстати, в Рашке было бы то же самое.
Это - потому, что меня любая черноротая шавка лет эдак 85-ти имеет право перебить только потому, что... она бабушка! Так бы и вынул из этой бабушки-срабушки все внутренности, да полюбовался бы, как это всё дёргается и тлеет...
И ещё это потому, что в головах народа до самого Большого Коллапса будет властвовать СОВОК. Дарма, що жовтоблакитний - все одно совок... "Ты должен, ты должен, ты обязан"... Вроде мне должны были дать ДОРОГУ как молодому - со всеми знаками, разметкой и постами ГАИ. Не дали. Дык откуда у меня почёт к этим морщинистым созданиям возьмётся? Чтобы мне было 80 - и я интересовался, где мама или папа проходящего мимо пацана работают?! Да лучше сразу мамонтову дозу снотворного проглотить, нежели такое. В свои 80 - если дотяну - я на улицу не выйду прежде чем зеркало мне скажет, какой я моднячий и молодой юноша. А не приставать к прохожим с вопросами, почему это он колбасу ест без хлеба.
До одного места мне как сама Украшка, так и её оккупанты. Да и вообще, что такое та или иная страна? Территория между определёнными широтами и долготами (как Подол, Оболонь или Красный Хутор, только крупнее). Какого лешего я должен любить камешек в двух сантиметрах от границы, но не любить такой же камешек в двух сантиметрах после неё? :-ОО
Моя родина - это там, где я УМЕЮ ВОДИТЬ МАШИНУ И ИСПРАВНО ЕЁ ВОЖУ. Пока что Украина мне не дала возможности даже проехаться двором на вонючем "Запорожце". Дальше спорить будем?
Ну, а выборы я проигнорировал по простой причине: прописан я в 3,5 км от фактического места проживания - там же и избирательный участок. Ни Янукович, ни Ющенко, ни Симоненко, ни Тягнибок не дали мне напрокат автомобиль, чтобы туда добраться, а ноги у меня устают на первом километре ходьбы. Вопрос: оно мне надо? Да и отличаются они друг от друга для меня не более, чем для той же Светланы Козаченко - троллейбусы 1714 и 1715. Да и вообще, для меня пусть лучше будет Энвер Ходжа, но чтобы мой водительский опыт ставил крикунов и флагомахальщиков на место, чем Махатма Ганди - но чтобы вместо меня водил машину мой предатель Димон.
Детей у меня не будет (слава Богу!) - так не всё ли мне равно, какой пинчер придёт к власти? Хоть гав, хоть мяу, хоть круть, хоть верть - а машину мне всё равно никакой презик не предоставит (хотя заметьте - он бы не обеднел от того, что дал бы мне хоть вшивый "Трабант" для работы). Да и жить мне при таких раскладах осталось недолго: психоз за психозом.
Хохлостан же ещё и потому, что в этой затраханной Мовчанами и Голотами нэньке преобладают именно такие самодуры, как упомянутая парочка. Есть, конечно, достойные люди - скажем, Алла Кудлай. Но одно дело - Алла Петровна, а совершенно другое - зарвавшаяся кондукторша, которой, возможно, тоже 59.
2012.10.30/ Что для вас отчий дом, для меня – Хохлостан.../ Світлана Козаченко
Якщо названий вами Хохлостан для вас не дім, то хто тримає? Так, тут зараз важко й погано, але там, де не нав'язують мови, мабуть же, краще? Як там? Чемодан-вокзал... І куди ваша душенька запрагне.
Українська мова одна з найкрасивіших і найрозвиненіших мов світу, то вивчити її не сором. А хто не знає мови народу, у країні якого живе, - наймит або окупант. Не мною сказано. Вам що більше до вподоби?
Гріх у важкі часи додавати до світового зла ще й своєї злоби. Та ще й віршами. Схаменіться...
2012.10.30/ Что для вас отчий дом, для меня – Хохлостан.../ Максим
Оце не знаю, що й казати. З одного боку я вас дуже добре розумію: самому іноді після спілкування з черговою партією професійних патрійотів хочеться верещати "Та йдіть ви на хер зі своєю шароварщиною!".

З іншого боку я відчуваю дедалі більшу симпатію до націоналізму. Такі от справи.

Це у зв'язку з виборами чи вже давно накипіло?

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 ... »

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2019 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании