1.
Торкнувся арфи цар-співець,
Цар між людей, обранець Божий,
Такої музики творець,
Щоб серцем відчувать знеможеним
Акорди сліз, у струнах множенні!
Залізо воском розтопить,
І камінь хай співзвуччя ронить -
Колосся кволе, розум спить -
Роз'ятрює вже ватру промінь -
Давиде, арфа - слава трону!


                   2.
Цареві-звитяжцю осанну співа,
І нашому Богові - тричі хвала;
І радо долини підхоплять слова,
І райдуги кедрів сахнеться імла,
Мелодія міцність небес колива!
Тепер, як замовкли акорди святі
Присвяти Любові, небесній дочці,
Кортить нам душі наказати:"Лети!"
Ловити божественні звуки оці, -
Та тільки у мріях нам сяють світи.