укр       рус
Авторов: 412, произведений: 41122, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2020.10.16
Распечатать произведение

Валерий Яковчук

Христо Ясенов, Цикл «Місяць»

1
Кожний вечір ти виходиш над лісами –
і в твоєму світлі криється печаль;
ти оплакуєш щось люблене ночами,
вдень же ти відходиш у журливу даль.

Над поля виходиш – вільні, дивовижні,
у твоїм промінні сумота ночей;
ласки твої срібні втомливі і ніжні,
ждуть тебе в коханні тисячі очей.

А коли день зморний очі замикає
і чудес предивних наступає час –
дух в тобі незнаний віщий прорікає
словесами незбагненними для нас.

І тоді я, і тоді я безвідрадний
погляд твій шукаю, щоб мене втішав, –
погляд твій холодний, грізний і нещадний,
в нім неспішно вічна дихає душа.

2
Світи на стишені бори,
мої печалі озори,
о, місяцю ефірно-ніжний!
Померкне зморний літній день,
тебе чекаю я лишень
у цій пустелі дивовижній.

Ти очі трепетні розкрий,
проміння й посмішки розлий
на кожний дальній край небесний.
І в тій дрімотній далині
свій дивний світ відкрий мені,
примхливий жрець чудесний!

І я невільно в мить одну
у квітах місячних засну
твоєї ніжної вуалі –
мені засяє небокрай
і я побачу дивний край,
що юнь моя за ним в печалі.

3
Виходиш завжди мирний і печальний,
у кожний тихий надвечірній час,
і вся твоя довершеність дзеркальна
безкарно добирається до нас.

Земля є лиш притулком нещасливих,
в проказі і в знегодах їх душа.
Та для твоїх цілунків добротливих
тебе всі ждуть. Цілуй їх і втішай!

І взявши ніжну, з променів, драбину,
ідуть вони на сині небеса,
і там шукають втрачену отчину,
і ще нові, незнані чудеса.

І кожний там печалі забуває,
вчарований у срібний образ твій,
і кожний болі там свої вливає
в один псалом, величний і святий.

4
Я проходжу путь пустинну
до широких сонних брам,
бачу місто старовинне –
й місяць там.

В місті башти кафедральні
і старинний храм,
є там арки тріумфальні –
й місяць там.

В білім мармурі огради
цвинтар – місце людських драм,
і запалені лампади –
й місяць там.

Над могилою старою
жінка плаче небесам,
день згасає із журою –
й місяць там.

І в могилі тій пустинній
в тиші сплю немов я сам...
Місто й цвинтар старовинні –
й місяць там.

Христо Ясенов
Цикъл «Луна»
1
Всяка вечер ти изгряваш над горите -
и нерадост има в твойта светлина;
ти оплакваш нещо мило през нощите -
и тъгуваш, и умираш през деня.

Притаена над полетата безбрежни,
топли скърби крият твоите лъчи;
твойте ласки са томителни и нежни,
в тебе гледат много влюбени очи.

А когато морен ден око притвори
и настане час на твойте чудеса,
някой дух през теб пророчески говори
непонятни и разбрани словеса.

И тогава, и тогава, безотраден,
аз те гледам и със тебе се теша:
в твоя поглед - и мъчителен, и хладен -
диша бавно вековечната душа.

2
Изгрей над сънните гори
и мойте скърби озари,
луна, луна въздушно-нежна!
Помръкна морний летен ден
и аз те чакам уморен
посред пустинята безбрежна.

Изгрей и с трепетни очи
разлей усмивки и лъчи
по всеки край на небесата.
И сред задрямалата шир
открий ми своя чуден мир,
капризен жрец на чудесата!

И аз неволно ще заспя
посипан с лунните цветя
на твойте свилени воали:
над мен небето ще сияй
и аз ще гледам чудний край,
по който мойта младост жали.

3
Възлизаш миротворна и печална
при всеки тих и привечерен час
и твоята въздушност огледална
достига безнаказано до нас.

Земята е свърталище на бедни
и нищи, и прокажени души.
За твоите целувки милосердни
те чакат. - Целуни и утеши!

По твойта тънка стълба от коприна
възлизат те до модри небеса
и търсят там изгубена родина
и нови, непознати чудеса.

И всеки свойта земна скръб забравя,
магьосан в твоя сребърен светлик,
и всеки свойта болка притаява
в един псалом тържествен и велик.

4
Аз пътувам в път пустинен
към сънувана страна -
и съзирам град старинен -
и луна.

Ето кули катедрални
от далечни времена,
ето арки триумфални -
и луна.

В бели мраморни огради
виждам гробна старина
и запалени лампади -
и луна.

И над гробницата стара
плаче траурна жена,
а над нея ден догаря -
и луна.

Сякаш в тоя гроб пустинен
аз почивам в тишина...
Гроб пустинен в град старинен -
и луна.

2017
© Валерий Яковчук
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании