В курятнику зчинивсь переполох - Розкудкудахкались нараз численні кури. І все тому, що півні два удвох Побились на подвірї зранку здуру. Один - старий, давно був вожаком, Іще від батька власть йому дісталась. Він гордо розходжав «своїм» двором І кури перед ним аж присідали. А другий - молоденький ще зовсім, Недавно ось у пір"я тільки вбрався Та курям він сподобався усім, Що кукурікав і нікого не боявся. І кури всі пішли за молодим (Хотіли, щоб змінилось щось на краще) Уже всі мріяли в дворі про новий тин, Що Півень присіче усіх нероб й ледащо. Та марно всі чекали перемін - Не зміг нічого Півень той зробити. От кукурікать! Так це він умів, Та цим в дворі нічого не змінити. Так що ж робити? Cтали всі гадать: " Давай-но виберем собі другого!" " Ну а кого? І з кого вибирать, Коли немає у дворі нікого? "Хіба що Квочку-білошийку молоду, Бо дуже з неї вже та гарна мама, Так з діточками ходить по двору, Така уважна, чуйна, бездоганна!" Задумали, та де там! Знов не те! Всі півні аж вдавились від образи: «Це що ж таке? Та влада - це святе! А ви її кому? І всю одразу! У клітку Квочку, квокає хай там, Поки ще ми усе не поділили. Ач, замахнулась аж на п"ядестал! Нема що квокать, як бракує сили!" І засадили бідну на роки, Самі курей гвалтують і грабують. Мораль така - такі "чоловіки" Курятник не збудують, а зруйнують.
|