Цезар

Спокійний Цезарю, в свою повірив сутність,
П’ястук у бороді і гострий зір орлиний,
Лакиз спостерігаєш брань звірину,
І відчуваєш власну всемогутність.

Даремно озеро хвилює каламутність,
І марно золотом пшениці юно линуть,
Ти тіло загартовуєш невпинно,
Щоб устрою розладити закутість.

Широкий світ і горизонт безкраїй,
Та блискавиць імперія чекає,
Що ніч замінять на світанку лезо.

Щасливого десь хвилі колихають,
Рибалку, що мугикає й не знає –
Грімниць уже зібрав доволі Цезар.