Сьогодні тануло, сьогодні Весь день стояла при вікні. Думки тверезі і вільготні – Все вгамувалось у мені. Чому, не знаю. Тільки мабуть Душа стомилася вкінець. І якось рук уже не вабив Отой крамольний олівець. Отак простояла – в тумані – Немов чужа добру і злу. І тільки палець барабанив Тихенько по дзвінкому склу. Душа не гірша і не краща За перехожих у вікні, За небеса, що впали нащось У ці калюжі срібляні. За птаху, що летіла низько, За пса, що біг собі кудись. І навіть вулична артистка Не довела мене до сліз. Отак душа потроху й звикла До забуття за довгі дні. Якесь-то почуття велике Сьогодні тануло у ній. Текст оригіналу: * * * * Сегодня таяло, сегодня Я простояла у окна. Взгляд отрезвленной, грудь свободней, Опять умиротворена. Не знаю, почему. Должно быть, Устала попросту душа, И как-то не хотелось трогать Мятежного карандаша. Так простояла я — в тумане— Далекая добру и злу, Тихонько пальцем барабаня По чуть звенящему стеклу. Душой не лучше и не хуже, Чем первый встречный — этот вот, Чем перламутровые лужи, Где расплескался небосвод, Чем пролетающая птица И попросту бегущий пес, И даже нищая певица Меня не довела до слез. Забвенья милое искусство Душой усвоено уже. Какое-то большое чувство Сегодня таяло в душе.
|