укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44612, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2009.09.11
Распечатать произведение

Алеся Тарле

Ніч

Так, дорога, був я вчора планетою...
І зрозумів, що померти – лишитись
ніби невинності.
Тої тремтячої, смішної.
Нетрями, зброєю тіла, дороги –
це так як наблизитись.

Так, дорога, а народжувавсь я спозаранку
Того, що рухає сонце завжди з різних місць
і дерев зранку вражених,
А самому -  ні, нічого не сниться,
Ангели - й ті, просто наші таксисти,
що зі зміїних доріг й пішоходів заражених…

Так, моя люба, і вії твої не згадаю…
Вчора я пив, пив я знову із пляшок натужних струни,
пив за усіх твоїх бувших та ще і за справжніх, за дійсних
чоловіків, що були тобі хмарками й пледом повітря весни,
І за жінок за своїх, що були і за тих, що я маю,
скільки ж то їх перем’яло ж бо тіло моє –
сотні і сотнями їх непотрібних супротив одної.
Ставка жетонами тіла ось так викладається жваво,
смішно на мапі вітчизни - тієї, отам, знову де є і щурі, й таргани, таргани

Так, моя мила, я скучив так сильно,
Як ніби від жару став я твоїми очатами,
і як на грані гранчат оченят цих проникливих, пильних
кольору, що вже тепер …
А було лише слово спочатку,
Може і ласки, а може чиєїсь і лайки.

І я завмер, лише вчора мене по вісям заштормило - знову
Відкинув я і телефон, й гаманець … на морозі,
Щоб залишитися чистим іще перед Богом
Сяючих манко доріг – ми ж з дощем проходили ж бо босі.

Вранішнє чесно, мов серп – ріже дзвінко лункою рутиною,
І лісові там ховаються-тішаться різнії плани,
А приютили мене у сім’ї - ніби просто велике сузір’я
спав я у ліжку маленькому, в ліжку з дитиною,
дихав він тихо, як випірнутий чоловічою суттю
із глибини жінки жінки багряної рани ...

Арсеній Гончуков

2009
© Алеся Тарле
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании