Венами тече зустрічний вітер.
Сніг яскріє... Подих затамуй!
То злинає, то струмком міліє –
Б’ється край душі нерівний пульс...

Тьма ковтьоб і жалюгідні межі.
В бік весни тікаю навдалу.
Місто мляве. У вокзалу – нежить.
Котять хвилі шуги бахрому...

Понеслись промоклі аж до нитки
Алогічні мари-неслова...
Підживіть чи вибачте безсилля:
Доростаю до коригувань.




         25.06.2009



-----------------------------------------------------


Встречный ветер наполняет жилы,
Полыхает снег. Нет, не дыши!
То теряя, то сливая силы,
Тихо бьется сердце у души.

Троекратно умножают лужи
Всю непрелесть этой незимы,
Город вял, вокзал, слегка простужен,
Тонет в волнах снежной бахромы.

Вскачь летят промокшие до нити
Обезумевшие неслова,
Измените или извините:
Часто я бываю неправа.



                                           


Автор першотвору - Оксана Узлова