Вода, натягнута на мить,
Дзвенить , як сталь.
І в колах розійшлися ми –
Не жаль, що жаль.

В твоїй руці цвіте ціпок –
В моїй нема.
Згорає ще один листок,
І ти – сама.

Отрута ллється по губах:
Твоє ім.’я.
Нам доля вибирає шлях.
Куди ж це я?