Любовь ЯкимчукАптека/Оптикалінзи Бо. полощете мізки зриваєте з мене бинти для своїх весільних суконь вечір. у нього лінзи темнішають разом із небом а плем’я банту рахує в ньому зірки на іншому континенті і бантики і бантики замість метеликів ховаються в моєму волоссі понеділок – у п’ятницю сім раз на тиждень як у Голобородька не ховай очі від мене ти – темрява скорочує відстань і в очі не ріжуть картинки облич і радужка чимось райдуга коли важкі мої видохи тремтять у спалашках свічки два сонця твоїх зіниць два сонця твоїх зіниць розширюються звично як від атропіну стан райдуги – полум’я і кола бензину розмішаного в калюжах ніби в погляді звуженому шепочеш мені – цить по шкірі гарячими долонями а в сонцях твоїх зіниць а в сонцях твоїх зіниць палає вогонь вії Молі на світанку вії ростуть довгими промінчиками сонця продовжуючи короткозорий погляд втомлений а твоя нічна застуда стелиться густим туманом у темні кола під очима навіть коли роздягаєш а потім мене одягаємо зовсім нічого не змінюється пластиковий стаканчик наповнюєш яблучним соком он пробіг собака проїхав велосипедист крапельки шоко- ладу застигають у погляді довгі промінчики сонця склеєні молоком ампули Я. густе сонейко лабіринтами судин без жодної дряпинки обминає серце подеколи розбризкуючись болючими зап’ястками а крапельниці вкрапують тобі мозок і норадреналін чи кровообіг зміцнить душу? лікарі тебе порятували а я не зуміла тримаючи хрестиком пальців бурульки – у лютому замало сонейка вільного випущеного з розбитих як ампула, буруль янголи з валізами А. мудрі янголи вмерли щоб порохом своїх крил укрити Говерлу очистити дух вершин не випраних усесвітнім потопом у сорок днів ти знаєш, вже завтра квітень чому ж ти іще не розцвів? білоквітом янголів
|
2007 © Любовь Якимчук |