ВТЕЧА

Втеча, втеча,
Ну то й що?
І нехай!
Від учора
І до вечора,
Ллється дощ,
Стигне чай.

Відображення,
Мій нічний двійник,
У вікні
Застиг.
Я ображена,
Аж до крику,
І мені
Не до них.

Щось не гоїться,
Не латається
Серце моє,
Одні слова!  
Об підвіконня
Хай розколеться,
Розламається
Надвоє
Голова.

Замотаю її
Долонями,
Як бинтом.
І малює біль
Попід скронями,
Наче крейдою,
Гострим склом.

Покаліченим
І не личило б
Забувати
Про покару.
Все вже визначено,
Дні полічені,
Просто раптом
Небо затягли хмари.

Стигне чашка
Із моїм чаєм,
Розкидані речі,
Й на денці неба
Плеще дощ.  
Якось важко мені,
І не знаю,
Втеча, втеча,
Може, й не треба було,
Але що ж!