ВТЕЧА Втеча, втеча, Ну то й що? І нехай! Від учора І до вечора, Ллється дощ, Стигне чай. Відображення, Мій нічний двійник, У вікні Застиг. Я ображена, Аж до крику, І мені Не до них. Щось не гоїться, Не латається Серце моє, Одні слова! Об підвіконня Хай розколеться, Розламається Надвоє Голова. Замотаю її Долонями, Як бинтом. І малює біль Попід скронями, Наче крейдою, Гострим склом. Покаліченим І не личило б Забувати Про покару. Все вже визначено, Дні полічені, Просто раптом Небо затягли хмари. Стигне чашка Із моїм чаєм, Розкидані речі, Й на денці неба Плеще дощ. Якось важко мені, І не знаю, Втеча, втеча, Може, й не треба було, Але що ж!
|