Боже мій — я ж, їй-Богу, не злий;
Просто я ще не знав, що Ти – Бог.
А якби я це знав, Боже мій, —
Був би щедрим, гостинним за двох!

А тепер — ні кола, ні двора,
Битий шлях — спекота чи зима,
Не приймають ні брат, ні сестра,
Навіть мати мене не прийма...

Боже мій, я простий ремісник —
Я ж не тямлю в політиках влад;
Кажуть: „Цькуй!” — я цькую, я так звик;
Я ж не мудрий, як Понтій Пілат.

Кажуть: „Плюй!” — в кого скажуть, плюю;
Кажуть: „Бий!” — першим камінь знайду...
Я так дбав про родину свою,
А тепер — сам по світу іду...

Боже мій, замала голова,
Щоб збагнути, чому і за що...
Чи той хрест я погано збивав?
Чи не тих дав Каяфі дощок?..

І тепер — ні кола, ні двора,
Вічний шлях — спекота чи зима,
Не приймають ні брат, ні сестра,
І земля вже мене не прийма...