Боже мій — я ж, їй-Богу, не злий; Просто я ще не знав, що Ти – Бог. А якби я це знав, Боже мій, — Був би щедрим, гостинним за двох! А тепер — ні кола, ні двора, Битий шлях — спекота чи зима, Не приймають ні брат, ні сестра, Навіть мати мене не прийма... Боже мій, я простий ремісник — Я ж не тямлю в політиках влад; Кажуть: „Цькуй!” — я цькую, я так звик; Я ж не мудрий, як Понтій Пілат. Кажуть: „Плюй!” — в кого скажуть, плюю; Кажуть: „Бий!” — першим камінь знайду... Я так дбав про родину свою, А тепер — сам по світу іду... Боже мій, замала голова, Щоб збагнути, чому і за що... Чи той хрест я погано збивав? Чи не тих дав Каяфі дощок?.. І тепер — ні кола, ні двора, Вічний шлях — спекота чи зима, Не приймають ні брат, ні сестра, І земля вже мене не прийма... |