1
Ладки, ладоньки, ладусі,
Ой, ладусі, ладки!
Де були ви?
У бабусі.
Що їли?
Оладки.
З чим оладки?
Із медком
Та з солодким молочком.
А де брали медок?
Діставали у бджілок.
У садку зеленому,
Під рясними кленами;
Під кленами
Під липами
Де ягоди розсипані.
Хто розсипав?
Гуси.
Хто збере?
Бабуся.
Хто поїсть?
Дитинка —
Дівчина Маринка.

2
Ой чук-чуки,
Чуки-на!
Наша доня
Чепурна.
В неї на голівці
Жовті чорнобривці,
І віночок
З конюшини,
І намисто
Із шипшини,
І листок красольки,
Наче парасолька,
І широкий
Лопушок,
Мов зелений
Фартушок

3
Гойда-да!
Гойда-да!
Добра в коника хода,
Поводи шовкові,
Золоті підкови.
Сяде, сяде
Наша доня
У сідло,
Візьме в руку
Гостру шаблю
Наголо.
У новому
Військовому
Убранні
Буде доня, як Чапаєв,
На коні!

4
Люлі, люлі, люлі,
Прилетіли гулі,
Гулі,
Гулі,
Голуби,
Сілі,
Білі
Та рябі.
Поскладали
Гулі крильця,
Посідали
Всі на бильця,
Стали думать,
Міркувать:
Що Маринці
Дарувать?
Дарували
Черевички,
Щоб ходити
До кринички,
Щоб у ніжки-ходунці
Не кололи камінці.
Дарували їй
Хустинку,
Щоб пов’язувать
Маринку,
Щоб гаряче сонечко
Не палило донечку.
Дарували їй
Перинку —
Укладати спать
Маринку,
Щоб дівчатко-золотко
Спало тихо й солодко…

Спить у ліжечку дитина.
Тихі сни до неї линуть
Через балки та горби,
Наче білі голуби.