Стояла собі хатка —
Дірявий чобіток.
А в ній жила бабуся,
Що мала сто діток.

Така була сімеєчка,
Сімеєчка мала!
Ніяк із нею впоратись
Бабуся не могла.

Пішла бабуся на город
По моркву й буряки,
Пішла вона до пекаря
По хліб та пиріжки.

А сто дітей — не ледарі,
Пішли збирати хмиз.
Усі взяли по гілочці
Й набрали цілий віз.

Води взяли по крапельці —
І повний казанок!
І наварила борщику
Бабуся й сто діток.

А потім сто цеглинок
Вони принесли вмить,
І склали з них будинок,
І стали в ньому жить.

А потім сто зернинок
Поклали в землю в ряд.
І виросли з них квіти,
І став квітучий сад!

А якби та бабуся
Не мала сто діток,
Була б і досі хатка —
Дірявий чобіток!