граюсь з мазками в зграї птахів
тут у парку зранку пахне фарба
я зберігаю таємний зім'ятий квіт страху
згадую обіцяну пастку у кошлатій пітьмі
і я побачив відтяту мряку на тьмяній палі
з картатою лампою тому і вилетів
до комісаріату повз антикваріат автовокзалу
у шпарі на трасі  визираю амфітеатр
зорепаду після камнепаду тепер остерігаюсь
з переляку підглядаю монументальність
Вінниці яку безперестану піднімає
зоряний неначе свою кардіограму кінотеатру
як він оригінально перелетів булькатий гай
і присів на тротуар біля ресторану
в якому підняли до гори небокраю гармату
спокушаюсь потенціалом його репертуару
хочу розпитати про континентальний саботаж
дезодорантів від усіляких шоколадок в телеграмі
тихо присів в однокімнатній офіціантки
вона роздратована сама з собою розмовляє
почекав прославлених бідолах з виднокраю
відчинив їм гарячу кошару кухні  
і не помічаю як вегетаріанцю з пролетаріату
пропонують апасіонату замість рибного філе
я вкотре вдихаю сажу і зітхаю
утамовуючи у собі полум'яну тінь кохання
потім втручаюсь у вихвачену противагу
з гамузом і впізнаю собаку серед туману
знову запираю двері і вимикаю світло
я сам збираюсь здійнятися тому поспішаю
зректися тіла і уявно розплітаюсь душею
признаюсь що стидаюсь при цьому співати
строкату пісню про спокусу оленяра
навіть боюсь звертатися до власного зламу
я лякаюсь чолов'ягу з ентузіазмом
впізнаю його універсальну ротяку
я знову шугаюсь її чоловічого макіяжу
від водограю звуків просто замовкаю
знову відкриваю двері і прислухаюсь
і озираюсь до півкварталу там де лікарня
швидко перевдягаюсь в доходягу
іду на панораму до карнавалу
вурдалаків роздратованого криміналу