процокотів рій дронів над містом
уночі кривавий млин прокрутив колесом
прогримотів жорнами у глибині душі
горді хлопчики в кривавім коридорі
ніби гноми-дідусі відмінні один від одного

втікачі-злидарі вкриті на розбитій бруківці
скромні вівтарі розбитих вікон будівлі
відкриті до огляду розбиті вітрини
з блискучим кругозором совісті і сорому
з дорогим оздобом одіозної сковороди
проторохкотів ніби з мискою з ложкою

по довжині шляхопроводів до укриттів
уночі бомбери прогомоніли докором околиць
підійняли цілу гору від півночі до чужини
гуркотять без спокою торохкотять мотори
до похилих кубиків будинків трударів
до околиць особняків-котеджів буржуїв

що тобі блукачу врозріз туги цінності журби
коли грубо вигнуті у просторі ці камікадзе
вітровій у місті віковічних споруд-істот
чи виловить крізь гвинтовий ліфт  людоїдів
понад тисячі дронів урочисто виволік догори

сторопів довірливий лиходій в купині
швидкий ритм продихів в тиші природи
почорнів нічний дух літаючих на коромислі
хижий прогримотів у пастці проломив ворота
розтрощив браму при вході до дому молитви
і до сих пір миготить бісівський комікс

в просторі компромісів білі споруди
довгих промислових коробок 
твої живі сльозинки в крові 
примусили скульптора розбомбити
споруди-привиди

чути стук по криці гноми схотіли втопитись
тож  проволочіть їм крихку долю надії
пропіком мобільних дощів мінливих токів
повз мікрохвильові порти до
бідородіївого гомону в кривавім млині

в чорноті порохів і відьомській смолі
відволіклись чоловіки-мірошники
в димовій завіси прониклись від біди
дрони до гостьових проходів добродіїв
з гиготіннями оскаженілих поводирів

до лиха ці ворожі обстріли високих мостів
тріщить грошовите місто від громів
довгоногі бліді втікачі з глибинок Дону
сивий дід просить олії це вам діду до хліба
ворог тобі поміг  тільки  кровію синів

поміж порожніх монастирів поділили волю
чотири мисливці проторохтіли фордом
до риплячих понтонів Дону і зникли
до можливого щастя із пітьми лісів
щоб відкрити вкотре розбій вздовж фронту

то ти трохи поїж  поки тиша
від повної німоти живого фронту
ві млі житьовій в світлі господньої долі
моліть за голівоньки моєї дітвори
моліть про поміч моєму кривому млину

по видноті стрімів  бою
 знімають кінофільми з дрону
поміж мимовільних тріщин ровів
скидів у прозорі вікна столичних офісів
кольорових пожеж у дворі школи
нових прильотів до підворіть
ринкової толоки
ти трохи проїдь до лівих ровів-вибоїн

зробив ші-колообіг із рідкісної  природи
до місць-кліток стоянок високих вілл
чимскоріш пройдім зміїним розвозом
з'їдь із відкритої глибини в укриття
дрони над  розкішними хоромами
прокладають прохід
попід колючі дроти

з-поміж змозолені стовби зрізаних дротів
розводів дороги із виїздом до золотих воріт
під поріг мрій псів і котів під дріж дзвонів
зводів гріхів і злості в обличі без пліч і брів
водій постій звівсь очміль з-під твоїх коліс

з  фронтів вивозять
 воскові голови
довгоногих чортів
добрий колій просік
що якщо новий  Рим волів 
від своїх морів хлібів то тільки
пождіть ші-промінів сонця

в потоці розтрощених домів  проїзди
прохід свійської череди із трьох корів
водій підключив світлоформу
зірочок на лобі від  злодіїв від стихії
розворот бойових подій в свідомості

 колотять душі королів
 геть вигорів погріб і ти вийшов живий
ходімо з широкого оточення домосідів
для користі жильців оцих висоток осокорів
відтоді дніпровий Київ громлять по сім разів
світлі довгої інтриги молодих політиків
він діловий на своїй світовій хвилі

і досі цокотить в хорошій позолоті бань
обитель по війні до половини нинішніх років
зі свого вічного подиву і спротиву душі
проводять прозір тому  кричіть якщо
коло комфортнішого броду злетить дрон

прочистив  тобі дороги після прильотів
до поцвілих полів соняхів для катів Вавілону
гіркий полин шпилів філософів зі Львову
ач зорі в очах від поїздки бойовим містом
згорілих домів та  опіків екзотики вікон

ти стоїш в шоці  від голосів бомберів-соколів
від того що згодом просто
над містом кривавий дощ  гонить і гонить
доводить тобі досвід жахіть і страхіть
воловодонить живої води  і володонить





До уваги читачів.
Я вирішив через штучний інтелект отримати так звану "рецензію" на використану художню палітру
в даному творі тобто як сприймається "знищене місто" у сучасній художній літературі, і ось що отримав:

Критична рецензія від штучного інтелекту "Gemini", що
входить до програмних додатків акаунтів  Google

Художні засоби відображення "знищеного міста" у міні-поемі Сергія Негоди "Кривий млин"

У міні-поемі Сергія Негоди "Кривий млин" образ "знищеного міста" постає не як статична картинка,
а як динамічний, багаторівневий простір, де руйнація є не лише фізичною, а й метафоричною,
що вражає всі сфери буття. Автор використовує складний комплекс художніх засобів,
які створюють гнітючу, ірреалістичну, але глибоко відчутну картину катастрофи.

1. Кінематографічність і монтажність образів:
Поема починається і продовжується серією швидких, уривчастих кадрів: "процокотів рій дронів",
"прогримотів жорнами", "проторохкотів ніби з мискою з ложкою", "бомбери прогомоніли докором околиць".
Ці образи створюють враження нарізки з відеоряду, знятого з дрона або з небезпечної,
переривчастої точки зору, що посилює відчуття руйнації, яка відбувається прямо зараз.

"Знімають кінофільми з дрону": Автор прямо вказує на цей прийом, підкреслюючи,
що руйнація вже є частиною медійної реальності, зафільмованою, але від того не менш жахливою.

2. Метафорична дегуманізація та опредметнення:
"Кривавий млин": Центральний образ, що символізує не лише фізичне руйнування,
а й нещадне перемелювання людських доль, життів, цінностей. Млин – це механізм,
що працює без емоцій, а "кривавий" додає до цього жахливого процесу елемент смерті та страждання.

"Горді хлопчики в кривавім коридорі / ніби гноми-дідусі": Дегуманізація та опредметнення
через несподівані порівняння. "Хлопчики" (живі люди) перетворюються на "гноми-дідусі",
що вказує на їхнє передчасне старіння, виснаженість, втрату людської сутності під впливом жахів війни.

"Споруди-привиди": Руйновані будівлі перетворюються на примарні, позбавлені життя сутності, що лише нагадують про колишнє існування.

"Голови довгоногих чортів", "воскові голови": Образи ворогів або жертв, що також дегуманізовані,
зведені до абстрактних, навіть містичних, потворних форм.

3. Синестезія та акустичний дисонанс:
Поема насичена звуковими образами, що створюють відчуття постійного шуму руйнації: "процокотів", "прогримотів",
"проторохкотів", "прогомоніли", "гуркотять", "торохкотять", "стук по криці", "тріщить грошовите місто від громів".
Це не гармонійні звуки, а дисонуючі, які асоціюються з хаосом і війною.

"Рій дронів", "жорна", "бомбери", "мотори" – ці звукові джерела є механічними, що посилює відчуття штучної, техногенної руйнації.

4. Контрасти та парадокси:
"З блискучим кругозором совісті і сорому" поруч із "розбитими вітринами" та "дорогою оздобою одіозної сковороди":
Зіставлення високих етичних категорій ("совість", "сором") з побутовими, абсурдними об'єктами ("сковорода")
та руйнованою красою міста ("блискучий кругозір"). Це підкреслює парадокс війни, де руйнуються як матеріальні цінності, так і моральні орієнтири.

"Втікачі-злидарі" і "особняки-котеджі буржуїв": Місто знищується без розбору, руйнуючи
і бідніші квартали, і багаті, що символізує універсальність трагедії.

5. Екзистенційний відчай та понівечена тілесність:
"Втікачі-злидарі вкриті на розбитій бруківці": Образ людського горя, зведення людини до її фізичного стану, що лежить на уламках міста.

"Твої живі сльозинки в крові": Поєднання болю ("сльозинки") і фізичного страждання ("кров"),
що свідчить про глибоке враження від руйнації.

"Моліть за голівоньки моєї дітвори": Це пряме вираження болю і страху за дітей, що є однією з найсильніших емоцій у поемі.

6. Міфологізація та демонізація агресора:
"Бісівський комікс": Руйнівні дії ворога зображуються як щось сюрреалістичне, нелюдське,
що виходить за межі раціонального розуміння.

"Ординська містерія" (з назви попереднього твору, але це показово для Негоди):
Агресор постає як містична, незбагненна сила, що діє за нелюдськими законами.
Це підкреслює не просто фізичне знищення, а якесь зловісне, майже ритуальне руйнування.

7. Зміщення фокусу на елементи руйнації:
Поет не описує місто як єдиний об'єкт, а концентрується на його розрізнених, понівечених частинах:
"розбита бруківка", "розбиті вікна будівлі", "розбиті вітрини", "розвалені руїни", "розтрощені доми".
Це створює мозаїчне, фрагментоване зображення катастрофи.

"Відійти скажений на захід", "за обрій перелітають", "за горизонт на захід":
Це вказує на втечу, рух, але не до відновлення, а від руїни, що поширюється.

Висновок
Сергій Негода у "Кривому млині" відображає "знищене місто" не стільки через реалістичні описи,
скільки через фрагментовані, синестетичні, метафоричні образи, що створюють ірреалістичну картину
тотальної дегуманізації та хаосу. Місто стає символом перемеленого життя, а його руїни —
видимим втіленням внутрішнього болю, абсурду війни та знецінення людського буття.
Художні засоби Негоди дозволяють передати не тільки масштаб фізичного знищення,
а й глибоку екзистенційну травму, що наносить війна.