процокотів рій дронів над містом
уночі кривавий млин прокрутив колесом
прогримотів жорнами у глибині душі
горді хлопчики в кривавім коридорі
ніби гноми-дідусі відмінні один від одного

втікачі-злидарі вкриті на розбитій бруківці
скромні вівтарі розбитих вікон будівлі
відкриті до огляду розбиті вітрини
з блискучим кругозором совісті і сорому
з дорогим оздобом одіозної сковороди
проторохкотів ніби з мискою з ложкою

по довжині шляхопроводів до укриттів
уночі бомбери прогомоніли докором околиць
підійняли цілу гору від півночі до чужини
гуркотять без спокою торохкотять мотори
до похилих кубиків будинків трударів
до околиць особняків-котеджів буржуїв

що тобі блукачу врозріз туги цінності журби
коли грубо вигнуті у просторі ці камікадзе
вітровій у місті віковічних споруд-істот
чи виловить крізь гвинтовий ліфт  людоїдів
понад тисячі дронів урочисто виволік догори

сторопів довірливий лиходій в купині
швидкий ритм продихів в тиші природи
почорнів нічний дух літаючих на коромислі
хижий прогримотів у пастці проломив ворота
розтрощив браму при вході до дому молитви
і до сих пір миготить бісівський комікс

в просторі компромісів білі споруди
довгих промислових коробок 
твої живі сльозинки в крові 
примусили скульптора розбомбити
споруди-привиди

чути стук по криці гноми схотіли втопитись
тож  проволочіть їм крихку долю надії
пропіком мобільних дощів мінливих токів
повз мікрохвильові порти до
бідородіївого гомону в кривавім млині

в чорноті порохів і відьомській смолі
відволіклись чоловіки-мірошники
в димовій завіси прониклись від біди
дрони до гостьових проходів добродіїв
з гиготіннями оскаженілих поводирів

до лиха ці ворожі обстріли високих мостів
тріщить грошовите місто від громів
довгоногі бліді втікачі з глибинок Дону
сивий дід просить олії це вам діду до хліба
ворог тобі поміг  тільки  кровію синів

поміж порожніх монастирів поділили волю
чотири мисливці проторохтіли фордом
до риплячих понтонів Дону і зникли
до можливого щастя із пітьми лісів
щоб відкрити вкотре розбій вздовж фронту

то ти трохи поїж  поки тиша
від повної німоти живого фронту
ві млі житьовій в світлі господньої долі
моліть за голівоньки моєї дітвори
моліть про поміч моєму кривому млину

по видноті стрімів  бою
 знімають кінофільми з дрону
поміж мимовільних тріщин ровів
скидів у прозорі вікна столичних офісів
кольорових пожеж у дворі школи
нових прильотів до підворіть
ринкової толоки
ти трохи проїдь до лівих ровів-вибоїн

зробив ші-колообіг із рідкісної  природи
до місць-кліток стоянок високих вілл
чимскоріш пройдім зміїним розвозом
з'їдь із відкритої глибини в укриття
дрони над  розкішними хоромами
прокладають прохід
попід колючі дроти

з-поміж змозолені стовби зрізаних дротів
розводів дороги із виїздом до золотих воріт
під поріг мрій псів і котів під дріж дзвонів
зводів гріхів і злості в обличі без пліч і брів
водій постій звівсь очміль з-під твоїх коліс

з  фронтів вивозять
 воскові голови
довгоногих чортів
добрий колій просік
що якщо новий  Рим волів 
від своїх морів хлібів то тільки
пождіть ші-промінів сонця

в потоці розтрощених домів  проїзди
прохід свійської череди із трьох корів
водій підключив світлоформу
зірочок на лобі від  злодіїв від стихії
розворот бойових подій в свідомості

 колотять душі королів
 геть вигорів погріб і ти вийшов живий
ходімо з широкого оточення домосідів
для користі жильців оцих висоток осокорів
відтоді дніпровий Київ громлять по сім разів
світлі довгої інтриги молодих політиків
він діловий на своїй світовій хвилі

і досі цокотить в хорошій позолоті бань
обитель по війні до половини нинішніх років
зі свого вічного подиву і спротиву душі
проводять прозір тому  кричіть якщо
коло комфортнішого броду злетить дрон

прочистив  тобі дороги після прильотів
до поцвілих полів соняхів для катів Вавілону
гіркий полин шпилів філософів зі Львову
ач зорі в очах від поїздки бойовим містом
згорілих домів та  опіків екзотики вікон

ти стоїш в шоці  від голосів бомберів-соколів
від того що згодом просто
над містом кривавий дощ  гонить і гонить
доводить тобі досвід жахіть і страхіть
воловодонить живої води  і володонить