В мені всередині –
живе підйомний кран,
в його малій кабінці – спить дівча ...
Він ходить вулицями
він когось шука,
щоб в скриньку вкинути
чарІвного листа,
стрілою впертися
у вигини доріг,
і  заспокоїтись –
біля  обійм і вій…
... Після кохань

Всередині, в пустелі - пада дощ...
Крайнебом доторкається душа
до висохлих доріг,
до зморщок спогадів, ....
Дощ
не перестає,
йому однаково –
на горе і на щастя
ллє він спокій

Є їжа і пожива днесь,
духовним скарбом мерехтять
під черепним склепінням зорі загадкові,..
і десь побіля серця
є імператив,
тріпочеться і б'ється пташеням
в гніздечку із причин і наслідків...
Немає головного - пустоти.
Почався Піст Великий –
я чекаю –
з гірчичної зернини спокою
зростає дерево
із пустоти, Недіяння, і Ісихазму...            
Ісусові молитви незліченні листочки Дерева

Це як прокинутися досередини, у себе,
все що було назовні, то був сон,
і потихеньку я його забуду,
в промінні ранку нового,
у прохолодні дня,
що сповнить непорушною ходою
мої затаєні дороги,
ліси, пустелі, і повз серця горизонти
наллє у келих-груди Пустоти