В мені всередині – живе підйомний кран, в його малій кабінці – спить дівча ... Він ходить вулицями він когось шука, щоб в скриньку вкинути чарІвного листа, стрілою впертися у вигини доріг, і заспокоїтись – біля обійм і вій… ... Після кохань Всередині, в пустелі - пада дощ... Крайнебом доторкається душа до висохлих доріг, до зморщок спогадів, .... Дощ не перестає, йому однаково – на горе і на щастя ллє він спокій Є їжа і пожива днесь, духовним скарбом мерехтять під черепним склепінням зорі загадкові,.. і десь побіля серця є імператив, тріпочеться і б'ється пташеням в гніздечку із причин і наслідків... Немає головного - пустоти. Почався Піст Великий – я чекаю – з гірчичної зернини спокою зростає дерево із пустоти, Недіяння, і Ісихазму... Ісусові молитви незліченні листочки Дерева Це як прокинутися досередини, у себе, все що було назовні, то був сон, і потихеньку я його забуду, в промінні ранку нового, у прохолодні дня, що сповнить непорушною ходою мої затаєні дороги, ліси, пустелі, і повз серця горизонти наллє у келих-груди Пустоти |