укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44093, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2023.11.23
Распечатать произведение

Сергій Негода

Свавілля орди

Спалахнула панорама
зламаного обрію за курганом.
Догорає запах опільського запалу.
Припав до смаку цигарки  вустами.
Бачу погляд з-під булави - горизонти
безсмертя - золотий скраб,  це  таємно.

Ясний схід сонця - у пащі щастя, - ого!
Райську чайку над Бугом збагнув  уві сні.
Радий освітленню ранку в самому собі.
Азартно впіймав галасливу цяцьку дзвону.

Розтанув у хмарі розпач
тихого кохання у фіранці.
Удихаю в себе запах тебе,
і відчуваю гречану осу, і яжусь.
Витягуюсь тілом  невидимим,
в забавний перехід
в прозору цяцю.
Звільняю простір ритму
і відразу привиди  з матюччями.

Зміна хватки,  літаю
в  темряві світанку.
Приліт із  нічного любасу -
виклик сотворінню емоції.
Привіт,  мій любасику.
Як ти вже спалахнув?
Помаду усю вицілував
на ласкаву шкіру свою.

По оголеному розп'ятті
пройшов вулкан солярію.
По-якому добру
в тумані твоя синява.
Лечу під вибухи хвилі
на лежанку. Зриваюся
голосом у дубовому лісі
відразу встиг змінити
привідкрити очі у небі
ротяка зацьоманого місяця.

Втілився. Сміх навернення
шарму метелика на Меланку.
Ти, котрий рік зимуєш у бліндажі.
Я вже плутаю реальну
куряву і заметіль.
Тут м'яка легкість снігу
посеред дубасу зими,
звикаю до білого лишаю на тілі.
Смачна ковбаска мовчки
влітає в бліндаж
і сідає на мою долоню.
Оце звитюґа дрону,
одразу ковтає смак мій язик.
Збиваю у тілі стан невагомості -
розрада, підкріпилюся кров'янкою,
заб'ю кислий смак оселедцем.

Захмарна у неї ціна, холод народу,
- триває війна за життя на волі.
А у тебе схована любов, вона
до смерті ще бігатиме у степах.
Від незнайомої істоти -
світло озорення в очах.
У взаємності звуків вітру,
знайомі відчуття околиць.
Уявляю час через глибоке бачення
зухвалих навал чужаків на конях.
Три тисячоліття років ці байстрюки
розвідували наші броди
на  річках, на болотах,
гнали тисячами дикі табуни
через оці вічні кургани-горби,
і зникали геть в глибоких урочищах.

Тиша, відчуття, - уява залітає в гори,
за горизонти переднього краю.
Виявляю по шляху життя курганів.
Смисл  сотворив цей край, витворив
в оточенні сутінок орієнтири буття.
Отут поміж річок та водорозділів.
Отут серед курганів поміж шляхів.

Графіка зміни сенсу
ніжного поцілунку променів.
Наповнення звуків водограю.
Це, як втрата однією букви
у слові - і зникли старі лики в уяві.
Величний вогонь думки -
новий простір звитяг
осяяв мої очі. Передбачаю простір.
Коливання тіла над тілом. Ніжність.
Торкання рук. Відчуття тепла. Кайф.



Народе України, нами ще не відвойована
воля у підступної московської імперії.
Навала триває, московський агресор
вже десять років, як нищить
наші міста, села, заводи, заклади.
Народе, нами ще не виграний час
у війні з імперією зла у нашому повітрі.
Народе України, нами не вирішені
проблеми московського диктату
щодо  історії боротьби України
за волю, за правду,  за мову, за церкву,
за нашу вічну правду життя на рідній землі.
Народе України, нами ще не отримана
перемога над московським агресором,
їхній бандит щоденно бомбить
і плюндрує нашу рідну землю
радянськими бойовими ракетами
та іранськими шахедами.
Народе України, із глобальної мережі визирає
щосекунди дерзновенний відчайдух,
який завжди прогинається, як лицемір.
Наразі тепер у нього поганий вигляд,
у колись рішучих хитрунів - зашквар і зам'ятня,
це ще ті, круті наглядачі-поневолювачі,
вилупки і прихвостні московської імперії.
Народе України,  саме московський
агресор зі зброєю увірвався
у вільну і у самобутню Україну,
аби убивати тих, хто не вірить
у його брехню про "дружбу"
народів в московській імперії.
Мужній москвич ще помудрує,
як не спаскудитись в Києві.
Відважний шахрай з Китаю
ще просуває товари до Києву.
Хоробрий бурят ще лукавить,
до сих пір на камеру бреше.
Могутній індус крутить
думками, як ступою.
А нам, вільний народе України,
буде  завжди сили боротися
з московським ігом
за свою правду життя і свою волю.


Очманіння війною за волю.
Жилаві живці у лісі.
Невидимі коптери літають.
Покинуте місто дронів -
живодерів вільних хвороб.

Живогидне божевілля війни
у повітрі проти земних живоїдів.
Тихий жах гето Москви
з переляками чаклунів-стрільців
справляє звабне весілля.

У тенетах підвалу гільзи снайперів.
Уряд поневолення  безумства
у радості свободи ворів у законі.
Розпачі з кошмарами волі.

Життя у вічних боргах
перед торгами рабів.
Безумні танці страшних тіней,
що колошкають привидів влади.

Моторошний живолуп
з блиском ярма істоти.
Розтин живих і дике вдоволення
збіговища орди пригноблених.
Нестямна хвиля гніву.

У таємничому кремлі пристрастей
магічне світіння невимовної смерті.
Галасливі заклинання від сказу до жаху.
Зловісне  вбоїще шалу бажань,
страхітливі звуки юрби на нараді.

У очах навіжені атаки на біс,
одуріле вертіння доріг
вздовж течії в Святогірську
і сплав по Сіверському Донцю
полеглих мерців, а саме:

1)очамрілий стокрилий
Герцун з Донецьку;

2)очмарілий Полетух
з Луганську;

3)зачманілий причепило
з Білої Вежі;

4)ошалілий удмурт;

5)отуманілий в’ятич;

6)стороплений чуваш;

7)знетямлений чемерис;

8)обезглузділий башкир;

9)збезпам’ятілий карел.

Баламутить Дніпро лютий грім з півночі.
Підбиває Волга суворий циклон зі сходу.
Запеклий буревій  шалапутами грає.
Шалений гуркіт танків бентежить Дон.
Безжалісний Перун з заходу хвилює.
Підбурює Самару  старюшний грім з півдня.
Грузну Вовчу гураган зносить у лісосмуги.
Бурумний шуря-буря валить Токмачку.
Зриває базарні міста і зносить все геть.
Здіймає вогнем городища у повітря.

Дерзновенний відчайдух щей лицемір.
Рішучий хитрун ще той крутій у мережі.
Сміливий проник в чужий акаунт.
Мужній мудрує, як не спаскудитись.
Відважний шахрай просуває товари.
Хоробрий лукавить, на камеру бреше.
Могутній крутить думками, як ступою.

Отакі суспільні халепи,
коли  дві найбільші кримінальні
мережі  колишньої могутньої імперії
спілкуються між собою, коли ділять
неосвічених дітей  рабів-батьків,
коли виборюють собі владу
у торгівлі, аби мати надприбутки.

2023
© Сергей Негода
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании