Ми постаріли на віки.
Дорослі раптом стали діти.
Це слід кривавої руки,
Яка країну хоче вбити.
Це сатанинські зерна зла,
Які росія сіє всюди.
А ми — на стороні добра
І переможем, бо ми — люди.
Ми — діти нашої землі,
Ми — вітер, спека й гомін лісу.
Ні, ми не житимем в імлі
Й розіб’ємо цю зла завісу.
У нас козацький вільний дух,
Який ніхто не може вбити.
Ми — віра розум, сила й дух,
Жили, живем і будем жити.
Важкий попереду ще шлях,
І болю буде ще багато,
Та з сонцем радості в очах
Ми стрінем Перемоги свято!