Що мені злет із-за скель в лихий степ?
Що це за гра хмар на храмом.
Мене ховають.
Замети слідів на схилах гір.
Над кручі петляю.
Що мені злет над рікою смерті?
З ущелин - блиски, з долини - вогні,
Хвилі від бурі, потоки і вихори.
Розколини шляху проходять війною.
Що мені чари звуків з ущелин?
Що мені віхоли в пеклі гудуть?
Здійнявся за межі гарячого бою.
До вічної волі - лиш помах рукою.
Що мені сонце над Бугом-рікою?
Народе осяяний, розбурканий краю,
Шум рве пута мої, заграви за верствами.
Мій лет обривається в Холодному Яру.
Що мене сила так пропікає і
берег вгинає?
Толочать серце
невгомонні ритми.
Блукають у дорозі
золоті хвилини стріму.
Я вже начувся тишу у степу,
де горби не визгорають
від залпового вогню.
Тут я за побратимів
гай-луною завиджуюсь у ірій.
Завмер. Це переліт у світлу,
голосінь дзвінку осколків.
Напруга вітру. Жду. Кричу.
Ти забув себе, -
шукаю я тебе отут.
В тривожному вулкані
пораненого серця -
 сумує гнів.
Ці землетруси духу
України руками воїнів
благословлялися
в стогерцях, - оаея!.. - бій.
Я не забув, як рідний
світ тремтів,
коли москаль
випалював із "градів"
скажені залпи
на мою мирну
Новосвітлівку.
Гей, наполахані,
 іду на ви...