У вінницькій книзі дифірамби Андрія
зірвались з галактики відважних,
ніби вичахлі зайчики на склі
з відбивними  діамантами.
А на цих вікнах три панні,
на яких писали диптих з «алібі»,
мислили  над вицвілим
рівнянням витязя Діофанта.

Та, на ділі, три чарівні  пасії зазирались
на найнижчі наливні вишивки на бриджах в мадам,
на найвищі витяжки в брилі активних дам,
на вільні місця азартних дівчат
для ватаги аксакалів-аджарців.
Їм після брифінгів  в «Авангарді»,
трапилась знахідка зради знімача аванзали
вампірів, які навідмаш викидали динари,
і навіч знімали, як здійсняли намаз,
і, сказав на вияв  джигіт:  «Аллах акбар»,
підібравши пасьянс із знаків валькірій, -
зі дзвін-зривами намісницьких панахид
та звібраціями  вахлаїв,
з тінями за білими квітами
між палкими варварами вдач -
тільки старий війт Вінниці
впізнав всіх на витрішках в Ніцці.

Вільні квартири з найгірщими брильянтами
в бабці Килини з Італії -  взяв найбільші витрати
з них за найманий нагляд, ті, здаватися, -ні-ні! -  
Вихідний. -Так  ми тікали з Британії! -
Зазвичай з віч бризкав сміх вглибині
балаганів з цвітінням напівдиких мальв  
замість мільярди слів - напасть, - бандаж-набій, -
ви, аж ніяк,  нарциси під ці примхи банкірши
зі щастям балачок про паляниці та циці
в  Галини із банди з-під Франції.

Справді, зірвали кияни їм спринт-стрільби
в палісаді-пальмірі падишахів з краватками
за бажаний згін з нагляд-килимами
від надламів, страхіть і спраги вичитки.
Зі стиглими вишнями  навіч-страхів,
нависла стихія скандалів, страйків,
за натяк  на афішах: надплічний набій
наспіх, як на вибір, смачні смарагди
крихітки кави від китайців-архарівців
та випічки з кав’ярні «Арфа» від
скіфів-танкістів, які визирали паралакс
мрій від старих твітів вбивць з Аркадії,
які вблагали здати їм скарбиниці
та крам кривавих радянських пам’ятників.
 
Матчина пам’ять вилітала в Китай,
в скит за кіліями та ізмаїл-тарханами,
як з імли вітрин вийшов вій-кинджал
і сів в таксі на сваріччя імамів з Африки.
Вій злітав на сяйві скам’янінь в Таїті,
а вихитавшись в літанні, вій-братчик,
відвідав вірші, під тік-так  знавців,
вій  наважився піти в барвінки  
замість здачі гібрид-машин
з Братислави-плази.

Яка  файна справа злам-вирлачів,
здійнявся над вирвами зачитаний
гарний ватман з віршами Латина,
він навчав автікам дівчат на місці
замість міських бажань та виснаг,
а підрізані зірчасті квіти з дрібничками
в них сіяли щасливі хвилини і злість
з лямками мрій, ніби тарілки надій
з пишними каймами ярмарки мрій.

В злиднях чарів привітний під’їзд
з пристрасним багаттям свавіллля
припинити красти в завтрашніх дівчат    
діаманти та сарафани вінницьких гаїв.
Зліва прикрасили дитячий маскарад
квітами, а близькі тини садів
прикасили  крислатими вишнями.

Читач, вибачай, запам’ятав,
як припинились династії царів,
як дирижаблі вилітали із дір Вінниці,
як гіди в’язали на сім вистиглих світів
як вистраждав свій твіт іхдіантр із Риги,
ні, запам’ятав, як із вистави міста Вінниці,
призвів вас на  шлях з Вижниці  
витівками  життя бариг з Вінниці.