Нарешті  ця грішна
бестія життя з безвір’ям
в білії кинджали зіяє.
Ачей, це треба ще,
аби давні наміри здійснив
і спав аж шість днів.
Наш пізній гість підняв
прелати на шість метрів
на дах  капели світів.
Злякався лише я в цей  
присмерк старих мечів,
закричав  нікчемним.

Вже зрання залитий
майстер грав   владиці
з далеких перехресть.
Крик тверді  вивів цей рух
фарб горизонту в гасла
і сила взяла вверх.
Надірвана правда вмирала
серцем, - і крила, і шпаги
зніс смерч.
Рать брала жахлива марність, -  
а іржа пітьми стирала пам’ять віків.

Вже Берлін, Париж, Рим,
Амстердам,  Київ, Відень,
Варшава цвіли.
Вже Ватикан, Мадрид, Тирана,  
Афіни,  Валлетта, Белград,
Загреб  вціліли.
Вже Таллінн, Рейк'явік,  Рига,
Гельсінкі, Мінськ, Кишинів  
сивіли від землі.
І лише здавалися на мир: Тбілісі,
Братислава, Прага,  Єреван, Анкара.

Як владне мізяківське життя
із древніми сіється з десниць у червні.
Щедра Матір на радість співала,
і підселяла  хижих птахів до зашкварів.
Я відкрив ясне щастя в підсіннях, -
гряде з мене і дзвенить мій світ.
Щізищеся фрібела, - щедатеся  всі ми,  -
не так, як раритетна тінь.


                                   Хіке-хекі


Безгучний, всі  ми тут є в гіперкубі,
ще й з дещицею в сфері минуле.
Люблю придуременутись,
прискреснулитись в живе,
перехідне під піччю.
Не лічи мислителів дитинчі,  -
без весни серце
зуймеленить зумом.
Вчепи землю  при ній,
зумійте її  у сивій тлінні  
підспуднити ніжне.

У струмі  ти перший із мужчин.
У білім снігу стрілу не від пусти в тінь.
Презріли турів, в куті.
Гудуть пісню убивці гирл і вічність - це мить.
Учись кінських сил без злих гнівів.
Чув  зелений  і журив мене синім.
Ірій  з-під кіптюжених плеч.
Люди під зливу  люжегудуть
і деревлі шерхнуть.

Мружилі  віку серпи.
Теж  з Рівщини  бриниліє
мені війну блудний крук.
Кинувсь під кружлину любити
в дусі клик гріму.
Хуткі під зливу мудреців.
Тричі дзвін чужини в зернині  -
це вмитий в хлюпіт ріки гуцул.
Безцінь цвіркунців під курінцем.
Вітру злі стріли влучили в дитину.
Від дискусій чутні випередки.

Уперше ступив в сирі
перепечені  узуєві  печі.  
Зігрів лід  і відчув глухий,
скільки  усіх зітлілих серць
і їхніх перестуків від твердих
рубців цих вулиць.
Упізнивсь перед  шпилем  її вік.
Чую тільки сміх. Певне зблід в істину.
Він любить дні, - і тут сіпнув тужну
муку судьби межиріч, - милуючись нею.

Шпиль стереже вимір  речей з бірюзи.
Сухі смертні  квіти серед лісу зустрів.


    Хіку-хукі

Мить спинилась в Раївці. Гін увіч Тиси, -
і вівці кудись в нікуди від Дунаю.
Віч-на-віч гукнув з півсвіту від Лугані.
Я - сильний Прут.
Заступи мій пліт Студениця.
Ти, ріко Русава, рівняйся з курганами,  
удавай під вищу силу усіх тих рукавів,
сягнувших вир у  дурмані малих рік, гір,
зір, з низин Дунаю, Дніпра, Бугів, Дністра.

Діставсь мурашиних малих слідів Південного Бугу, -
якась блага манна  Західного Бугу.
Зманили з миснику Іршу, а зглянувши вниз,  
уфаратали  смарагд царів на Сеймі.
Я так чув, як в Дністру тче тисячу тисяч
зажур заземлена панна оманна Мурафа.
Крашаний тиран Жванчика на всіх усіх
аж в цю вищу сутність Русі зашарівсь.

Святу правду Сули міряють тілами
і скиртами трупів Згару.  
А люди каються  в річці Самарі.
Такий жах Прип'яті, якими ж бітами б’ють
чистих духів в пам’яті кургани Інгульця?
Правічні нащадки Кальміусу, ви чуєте,  
мій жах тиші в Ушиці,  вибіг круг  цих трудів?
Днів тих струмлі Айдару линуть і живуть
там бійці, присягаються в дружбі Дінцю.

Спіткнулись три рукави Бугу, Дніпра Дністра.
Жара увійшла в спалахи уяви їх світів.
Старі хати лишають люди.
Углиб пізнав світлу красу
Журавки в яру, униз від Гуйви.
А літа втіхи - усміх Токмаківки,
тільки з ластівками, а місяці
на Зубрі - з диптихами.
Стара стріха синів углиб Будаку пішла,
час платити настав ділами на Лядовій.

Рушу ситу тріськину краплю
трунку річки Кучурган.
Дарма на успіх Понт пругне.
За гріх життя гладку Питай,
як сущу матір, вибілив всю стару хату
коло річечки Питайбіди.



                      Хуке-хеку


Тебе, вловлене орле з в’юр-круч,
немовчне недочумовне хуке-хеку здмух.
Ужовчне круточужре, тут що не сюр,
то смуток бере з умору зем-жереб.
Улогоново, ось десь-тут був Ольгерд  
збуремтев жереб, турнув золоту орду.
Пробобуре-вовче нарубцьолюєш  
туроловство, жреш перловку,
то ж будем-не-будем Русю..

Бомбуре-говруче ловко улеховує
добудову в угодовство положень сонць.
Скеровує перемежовує у довгу верстов,
порекомендує сковородень в духостепну ор.
Бровко береже день, дуже шкодує друже
про розмовочку, круто руйнує улов польотом,
уговкнув рух в мізку своє суворе-непереможне
чорне нутроще в цукорерокуц.

Кожух без спокою, в хомут хороше тренує
землероб кронцмокнуту блоху.
Тут Збеговецьков, центр муро-ремесел,
тут умовкнув грек в епоху бересту.
Перепробовує збуле слово племен
в слово побуту скрумних юрт, юрб, жертв.
Розбовкує тебе з кочовнень у повстю орд.
Чорне море з пересохлою флорою-резедою.

Культурно опломбовує кордоном
хреберковну кварту в чурнелоленбруд.
Решту бере зерном з плему,
мов в мустьєрську добу,  
затуле його в верхню родючу землю.
Розтушово шубовснув юхто-Десну,
мов в бомбу, в нову воду з геродотого перемовку.
Поступово розтурбовує  схов Чорномор,
оклухом  зве лжезов, ковкне з продукту.

Поголовно мордує центр мою нову Русь
переловом клобуче дон, озброює подол коней,
переховує сонце з оточень, оздоровлює жертв,
гонорує честь духом через огнення овець.
Перекочовне вирує вето  в осудне, в членопольне,
Терен земель хтось орендує, хтось розводе  у свою воловню,
Розсуд втовкує бурундючне, переносе в переночовочку.
Пронумеровує сховок переторгу, переховує коловорот.

Потребує гнуте кредо,
що уконтентовує ловлю знеможермух.
Полон переокультовує
страхопутне вторгнене жорхище.
Грубо бере вогнем грек,
електрожертвуржує решту степу.
Недоторком уловлюємо половецьке,
бо серпне червоне в предку,
Не розборонює чуженецьку орду,
бо мурує, бо цькує
зурослу вузьку смугу корчуг.
Поле звоскує оберегом.
Несе у довгу,  у середню
жертовню вождь левову збрую.
Регулює столешню солод,
злословлює, бруд у вловлену.

Золоту сережку щубовсть в воду.
Вдруге перенумеруєш, вдруге шубовть.
Проштемпелюєш чергову жертву,
Мов густу вселенноборотну бруньку.  



Примітка.
Деякі способи суголосної верифікації  даних текстів.
У тексті: «Хіка-Хакі» для фонічних асонансів   використані лише голосні звукоряди:  - і-и-а-е - ї - я - є.
У тексті: «Хіке-хекі» для фонічних асонансів   використані лише голосні звукоряди:  -і-и-у-е - ї - ю - є.
У тексті: «Хіку-хукі» для фонічних асонансів   використані лише голосні звукоряди:  - і-и-у-а - ї - ю - я.
У тексті: «Хуке-хеку» для фонічних асонансів   використані лише голосні звукоряди:  -у-о-е - є - ю - йо.