Досі ми, виборги покутські, феролії сих днів.
Досі під ці кікс-цюці з іродом упів вухо хулимі.
Ми, босі, і ви, здуті, - всі ми тут з гюрьми доби Міною.
Ми і ви із бігунком  жизущі  жішустро і лімуно.

Шокібурі з більмо  бісиків.  Ми ніхто тут, і ви - іуди в ріджі!
Жорщу гурну суміш - гелимі  з бічуром в ці зіп-тю-популітів.
Глухіко всю уцінили в більйон гривунь,  прозмулили в бистрих
більшовиків з бескиду Лікувовукіл.  Згурлібрили всю ці типи.

Досі кворусі-соціумні, що здумить, змусить їсти усі цлусішо.
Коби ми виморибили  усі ці уродини  гуртів сквиртно-урбійних
то в кітцущому   зуцісі присос-лімунів і вимулів вимолили би щось.
Від вукиївлих і до визгиблих популобурів з муфлетитульних.

Чи за пори із Подону зміномутних  виглушили  хіко-хокі мужів Подолу?
Чи на Сиві Луги вільнобурих шоків під  дюни рурікошів оці тюрикони
збідцькутих  в глодку вовкукощіїв?



Примітка. У тексті: «Хіко-Хокі» для фонічних асонансів  
використані голосні звукоряди на основі буквених кодів: і-и-у-о - ї-ю -йо.