Чого ж ти, покров-ріко,
прийшло в мої олійники.
В подільський бір іди,
мої болі зцілились.
Зірви,  всі мої чотири сторони,
щоб вмить  орди орків  
зійшли в однострої,
і мої пороги змогли пройти.

Вогнів золоті сліди
сірі, білі, чорні стріли, -
вточило тобі  очі.
Підвівсь, -  охи, - з криком,
- в око під лобом, - скрик,
з орбіт  і в піт,  під ноги
вийшли ці глибокі сліди
гінців, тоїх орків орди - в дощі,
нові плітки  з олімпіїв,  - ти диви!

Ти вродивсь з вищої гори,
коли  принишкли  сибіри,
ти ходив по колоді, всі зомліли.
Сиві голови кіборгів облиті німбом.
Дійти би з космосом в прогнози.
Дійти би оборонником  від грози .
Віриш, вік живи, вік учись,
- ми ввійшли в свої порти.

З висоти - місто,
Володимир-Волинський  
придивись. Моторошно.
Ми, висліплі, в тривічні зливи.
Ми в дозорі, розійшлись під твій зойк.
Ти повір, хоч ти,  
собі в її вірність повір. -
Ти чого прийшов злий?
Скільки молодих облич
зловили світові лих,
стільки і слів моїх згоріло.

Ловили сміливих кіборгів
білі жінки й сиві чоловіки
під охриплий вихор-зірниць-вітрів,
підвозили їм орків з комірні.
Відбоїли вольовими  в гонг,
світлі світлиці - один із сотні.
Ти, з імли, - поспіть воївні,-
обходіть спокійно
синьооких синів
золоті колоски.

Ми, - живими вижили,
лишили ці скроні
ці брови тополі  посірілі.
Колись, потім потопчись ,
оцим дідівським
приписом води.
Розпоколотись порти,
в хворості мирні ліси,
озорись від мрій подив.
Мій світ виходить в золотій,
втомившись  тихим дитинством.

До тої істини дійшов би
собі в повнорості, вповноровості.
Ви, мої прошки досвітків,
коли мій приціл зноровивсь,
облишиліть мні ці гіркі колоски
і ці  міцні роси з криниці. -
Ти, босий малий, - що втік із орбіт.
Мої срібнодзвонні молоти
виповзли  з мочі  - ось, - твої чоботи.

З ночі хід  білих жінок
вишкрібсь. Ось, відкритий
вій в окопі. Окличні голоси
з щирої роси, босі ноги,
світ ходить підошвою.  
Миром під вії гріховні
її тіло в міні-спідниці
між пліч диких орлів
прирік високий крик
до королів ночі.

Стій, мовчки, - чий постріл
в оці квіти в глибині
зболілих зіниць,  
по тобі гнівний крик
потойбічних орків.
Ніжно доторкнись щоки,
візьми вінок в доброчинних.
Ми - хмільні смолоскипи вогнів.
Ми - кожної миті ловили
молодшого голос.

Міцний огин відтінків бійців,
то мій вимір, сиво-силий гнів.
І чого ж ти пішов  сьогодні
у вирій? Пішки, - стихійний дід.
Бойовий Борис в сорочці виходь.
Підводь свій огин під витоки.
Мої билини  в ці формі тихо
скотили  твої глибини.

Золоті очі молодиці,
Сині сльози мов скло,
жовті квіти рослини.
До погорожі  плодів дно.
Стільки шкоди зробив
один гнівний витвір
з морів твоїх див.
Один тільки віл  
в моїй річці
широкий кпин випив.
Ось, молоді воронки,  
рідкісні оквітки золотих полів, -
фони і тло - навколо маків.

Змиви потопів з боліт,  
зміїв дощ з моїх сліз.
Ми сильні. Ми вільні.
Своїм  мотивом відкриті.
Білі схови горілиць на пічці.
Ми посвітились, щоб сьогодні
помітили  вирви  в моїм сонці.
Всіх  відрік від дворів,
швидко скотились,
вони всі живі-живі.

Породив біль долонів, -
молодий чоловік  
послідовних слідів.
Сторонні живописні
згорілі стовпи.
Колоритні пісні
нових бійців - шок! -
мокрі очі, в них помітивсь  
чоловічої доброти  ток.


Кожній личині -
милі кіборги,
високої свободи
з тривожної остороги.
Свої цінності
в неотипів, -
під твій вхід
в сонми досвідів,
тільки проти поспіхів.
Бо від цих грізних орків
з толкінівського трофі,
чорті що, височить
в злодійській  ночі,
в обхід  контори,    
прицільність підвищили.
Ми - горді  кіборги!


Місто  від привидів кіборгів
розквітло і скільки нової шкоди
виникло. Німб білої голови.
Ріж квіти, - ні, трохи придивись, -
скрізь виник сміх чорний.  
Півострівний хвильовий світ,
спів солоної води.
Світ висох. Ніхто! Нікого!
Крим сонний знітивсь.
Норд-ост. Новоросійськ???
Живий Нікополь - німий.
Скоріш з тих пір спинили
виїзд близьких до рідних.
Норильськ - тріщить норов.

Вивчи, вимогливий,  
обширів совість до обідок.
Її облихословили  діти,
бо вміли їй говорити «ні».
Ви обидві полишили бій,  
Сором, вломили  стрій,
під тиск бойовий, обнишпорили.
Поспіхом збились в облові
швидкохідні  дрони, в оболоні
одні чиїсь кістки в лишок.
Низько пробігли з вишок.  -
Коли  добрі провідні брови  злі?

Дивись, згорів провідний догін,  
голий провід висить на стовпі.
Де поділось світло? Голі обмілини.
стоїть стіл, побитий дім.
Об’їзні пішли добрими.
Обірви ці кості обніж,
їх що трощити в борг.

Під двісті осіб-істот  
з обойми кіборгів
здійсніть  свій вибір чистоти,
підкоривши всіх можливих богів,
всіх оборонноспроможних кіборгів,
щоб ці двісті істин вибити
з природи, бо то, свій досвід,
під прививорітний кошторис
можливості відкрито жити
із добитком совісті.  
Візміть ви міцні одиниці
всіх моїх соромів. Обніміть їх.

В ділі їх розвиток оцініть.
Мій особливий гонор поїдок.
Трон і його звортній бік.
Виходить лихо мій дослід.
Дивний гоноріз проник
в порожні  молитви.
Тонкі соломинки рослинки.
Димом пилок змили
дитині в очі сльозили,  
в стіні один  христовий локоть,  
довго сидів,  коліно оніміло,
із ними висохлий полин
від того, щоб відходив  
ні до чого мій ніжношкірий
вирок: ми - кіборги Вітчизни.









**********************************
*Щодо очевидних деталей творчості.
У моїй саркастичній ліроемі використано
{і-и-о} -екстраголосне асонансне віршування -
це верифікація художнього поля
у вигляді текстової інформації автора,
в якій домінуючими зв’язуваннями
лінгвістичних фрагментів тексту є
голосні звуки: і, и, о.

Як правило, постійно шукаю  різні
лінгвістичні степені свободи
та наявні можливості  
в усно-письмових  ресурсах української мови,
аби продемонструвати   десять основних способів
екстраголосних асонансних віршувань
із двома домінуючими голосними  звуками,
а саме маю зараз такі надбання:

1){І-И-Ї-У-Ю} -екстраголосне асонансне  віршування  
ЗРАЗКИ:
     А)звикли у світі сиві вдівці успішними бути -
https://poezia.org/ua/id/51307/personnels

2) {І-И-Ї-О-Йо} -екстраголосне асонансне  віршування
ЗРАЗКИ:
   А)Чого ж ти, покров-ріко, -
https://poezia.org/ua/id/51347/

   Б)дніпровські рибні промисли  -
https://poezia.org/ua/id/51334/

    В)О, щирий візир, тобі орлино-кровний шиншило,
https://poezia.org/ua/id/51257/



3){І-И-Ї-Е-Є} -екстраголосне асонансне  віршування
  ЗРАЗКИ:  
     А)Ексцес. Хрещений квітень вельми теплий ввечері. -
      https://poezia.org/ua/id/51354/

4){У-Ю-А-Я} -екстраголосне віршування
ЗРАЗКИ:
      А) в акурат, тут закуска, русява-замазура, уваж.  
https://poezia.org/ua/id/51186/



5){І-И-Ї-А-Я} -екстраголосне асонансне  віршування
ЗРАЗКИ:
     А) З тих пір зігріта пітьма Вінниці. Навіть як відьма.
https://poezia.org/ua/id/51260/



6){У-Ю-О-ЙО} -екстраголосне  асонансне  віршування
ЗРАЗКИ:
   А)дуб-могун. кум, у кутку. чопурухнув цокотух.
https://poezia.org/ua/id/51253/

   Б)от, чудо, йойкнуло! ворон-глум. рух-круть-з-рук-руль.
https://poezia.org/ua/id/51239/

7) {О-ЙО-Е-Є} -екстраголосне  асонансне  віршування
ЗРАЗКИ:
   А) Комерсент-технолог кореєць Йове Феокт, ото вже ловець,
   https://poezia.org/ua/id/51382/

8) {О-Йо-А-Я} -екстраголосне асонансне  віршування
ЗРАЗКИ:
     А)брамо, поглянь на гармаша, -
https://poezia.org/ua/id/51340/

        Б)вокзал. час гнав нас шляхом до золотого. бовтанка.
https://poezia.org/ua/id/51308/personnels

     В)панас, ось проща, я також одна
https://poezia.org/ua/id/51209/personnels

9){Е-Є-У-Ю} -екстраголосне  асонансне  віршування
ЗРАЗКИ:
 А)У четвер у мене був дух Едмунд, -
https://poezia.org/ua/id/51367/

10){Е-Є-А-Я} -екстраголосне асонансне  віршування
ЗРАЗКИ:
   А)мене вже немає.  є - Мазепа.
https://poezia.org/ua/id/51351/

   Б) Аве! Галас. Браття! В браслетах.
https://poezia.org/ua/id/51351/