Кіно про тактичну операцію «Скіфи»
Полковники розбирають кольоровим ІТ-пісочком
на склі-полотні бойову операцію «Вивід скіфів».
- По-літньому смоли полотно , пофіг,
ці силіконові силогізми, мов сколіози.
-Простіш, світлопровідний символізм.
-Пізно, силіцій то сизо-сірий, -
одні, підшоломні продихи у глибоких слідопитів, -
- Пізнісінько, ви в ночі посиділи би в секретній підсобці.
- Добро, тропічний синхронічний постфікс під час Одіссеї.
Оповий чорним повздовж підстінок в профіль цей мінний підрив,
щоби розстовпилось потім ці скорпіони в кімоно.
- Отож-то, сірчисто-кислий обрій скінчить всі проїзди,
потік противника в тил,- скіфський скит і порожній полігон
прогіршив, ти відріж їм з нього всі білі офіри, вони прозріють.
- Очистиш всі пригорілі очіси від скоморохів.
Потойбічний прохід-прорив і проникли в чистий Дон.
-Поки що освіжись, вискобли всі ризики, постійні позиції,
і секретні блок-пости чорно-синім потойбічним кольором.
-Тільки ж підожди, синхротоном пропиши
скрізь проліски для всіх пістонів, щоб їм потроїти силогодини.
-Змінити тут, - ти що, - ні, ти сип-сип, простіш розробити
прописом повний психосимбіоз синдромів-сполохів.
-Потім в покосі потоків всіх противників спорідниш,
через просіки, пропишемо, що простріли щохвилини.
-Чогось! Осточортіли ці подробиці,
поодинці сріблисто-сирі в погоні дійдуть до води! Тисни, щоб стиснути всіх.
-Полин сіро-білий в полі. Стій но, стопінг скіфів в стос оформи.
-Ось, ти колись хохмив про поденний погром стрімголових.
-Ти хтів психозом проходити протиборство. О, - прозрів, позитивно.
-По змозі зроби їм поголівний подвиг зомбі-головорізів.
-Поріж психічний полігон на три поліси в протитиск.
-Чого від твоїх підозрілих слів він сів під ІТ-стіл?
-Офіціозний провідник спітнів, він поліз в погріб?
-Ти виріж с позицій сіро-жовтий полиск позивних,
- Виводь підрозділ політ, і - стопор, - понтонно-мостовий проліт.
- Отой білий прорив в отвір стійкий чи прониклий конфлікт?
- Його підмий і піднімли його під покров лісів, догори.
- Поки що психози, на позивний Конвой-Противітер
погіршить прорив в сіткоподібному рідколіссі.
- Скоморох контрфорсить, вийшов з одним копитом ,
мов підлітковий комфорт в психомоторній піхві.
-Ти відкинь від різновисоких позицій в коридор,
цих двох полковників в підлісок, під острів,
підсиль потрійним прострілом і контрміною
-Володько, ти приніс протихімічний войлок,
візьми, поміть його і побринити ним!
- Ой, подивись, один ривок, чи один-три ривки, з рибопромислів,
в дві лінії, і розвити його в три розбійні шторми!
-По моїй стороні, ні , бо оточились три роти, -
ці три підрозділи в шторм, - і всі вороги в полоні!
-По моїй порожній лінії в ночі прикриті всі.
-Ти що, - СПИШ!… Доволі!.. Свідомі розвідники, досить.
Поговорили про червоних противників.
-От! Ти обробив і посвідчив когось, і чорний бій дронів-дзвіночків.
-Хоч би ті! - типові вори війни! - ні, вони достовірні, ІТ, в цій ІТ-війні,
світловимірний простір омити в світлотінь.
-Сьо-ого!-дні ми при тихій погоді в три годині
скрити світлопроникну осінь!
-Котрийсь осліп, просто дві світлосила в лоб.
-Він одбив фільтри в дроні і ті, мов світочі-світлофори,
-Точно, мов достиглі синні в городі, всі сині в ночі.
-Ти з по-жовклим о-гірко-ком візьми Крим.
-Тож місто в огні гордих солов’їв!
-Чо! Гомониш… здобич… покришити всіх з котрогось дшк!
-Їм цирк цілодобовий до вподоби, тобі зворотний вітровінь.
-Ні до кого, шплінт, Щиголь. - Тільки підніми цинк і – цілитись в ціль.
Полотніло тіло і сонце,
кришились крицеві і крилорогі осінні кулі. В ночі - одні циклопи.
-По світти, ось , в ці тріоди. О, мій шриц.
-Ти і досі з нічиїм нічником? Штрих-код, - і твій штопор.
-Лихо вичорніло всі очі від гірчичних кольорів в роті.
-Нічого, рідний, білий і дійсний шрифт призвіщ!
-Ти і досі ні з цим нічником? Пін-код, дивись твій, ти - штоф?
- Ти розхолодний, мій бінокль, він, мов кріт.
- Болиш, мов зголовісний сон з торби вибіг!
- Він той! рік. Викоїв мільйон скрипів цей міномет, - Дробовик!!!
- Змочив всі ноги, вони, мов шпроти, в крові.
- Ой, ті свої твої товсті мрії в горосі.
- І ніщо мій, Миколин біль.
- В бій з вітром, мов щиголь під дощ.
- Хто зі мною, синочки, в ріг бігти, бігом під ліс всі розколом?
- Стрьомно, щойно вийшли в широчінь Вітчизни.
- Водички! Під водогін – босоніж біжи оцим прозорим килимком!
- Кмітливі договоро-ой!-лись з ночі бігти в Міссіпі-ріки?!
- Чийсь прикритий, побитий місток, прикрий, бо посікло?
- Віїйіотшрісь!!! дзііііісь!!! мчіць!!!! Вйоічп; джііііік! шфіііць!!!!
- Колібрі виводить зимородок з полови, в полі жнивні дріжді!
- Встиг до бігти! Від тих воріт і до тих у розкіш!
- Ди… з колиски зірколик миготить в міць … слідом від тих мін.
- Бідо, орли, соколи! Знов розносить світ, од, ці іонні іскри.
- Ти покірний дідів зойк зомлів в оповитий розбитим
житлом, в золотисто-жовтим вихором війни!
- Ти живо добіг під мій рів. Пильного блок-пост знищений!
-І викрик сміливий: «Трьосотий!»
- Димить облитий хвіст Сірка. Зловісні міни…
- Дивись … осколок міни… тече кров з ніздрі!
- Постій, промий, злидото,… змий піт … кров на щоці!
- В отчій долині крик і злість хліборобів!
- З ночі по школі тригональними били. – Лишили тінь - і грім ...!
- Мій грішний лик не гірший змійовик. Повний ігнор ідіом війни.
-Ти, сірий Вовк, пішов вирій трибічних ракет! Хоч зігнись!..
- Он зітни в коловорот потрійний танк,
- Коломиїв робить комікс в мільйончик золотих.
-Змовкніть йодові ідоли війни під стволом китобійців.
зловимірних корольків тримоторних.
Молоді жовніри швидші горобців.
- Ви хлопці злі, в кінострічці, мов триколірні ізгої-трилобіти!
- Коптіть ложки. Їхні схови всі в іприті! Клінч!
- Гомін іскристої ріки розпороли трижильні міни.
- Пошились в бій лихі громи злодіїв.
- Окрилились зиски і виборолись зіркокрилі ворони!
- Чиї ви досі Господні мої злидні війни? - Чи знов погрози?
- Чиї ви досі їли розтини цих зміїв, що Господь, погриміли!!!
- Повигоїли би в собі злість!
- Ось він білий розсвіт і розлив крові - в обрій Вітчизни.
світітлого-ого! Ого-о!!! Догори в білі гори. Обійміть синів своїх.
*********************
Ринок війни. Торби снів в полоні тихих слів.
Обрив щирих співів від притихлих.
Ринок війни – це розмін світів від вічних скіфів
сповнений зрізів і врізів осколків в могили.
Один лиш мій ліс напоїли вогні.
Скільки всього поблідднілоого!
Виходить добро влили в ці ринки
і приговорили всі молитви до їхніх доріг!
Синьо-пожовклого гонить з воріт
до вмитих, щоб здійснити горинь гроз!
Порослих і зморивших в чистій воді,
і розмитих в воді, і посіклих з роси!
Прийміть в собі всі тритони війни,
дійшовши здорових схим і схиб.
О володівши розколом сонця
пробіжись по полохливій росі
під зливи диви з(м)іїв злих.
Ви, горобці, оповиті в окоси,
чого в житі мітили лихі міни і громи!?
Ви, мої синиці, що розстроїлись
в мороці, грози, боялись.
порозвиднили мій світ!
Чом ви змогли і схопились!?
Сойки, ви, що німі!?
Чи всі зотліли!?
Вій, гомони, бо дятел,
як оніммів,
з волом
притомним
зніс всіх!
Ви, що відмовились від тих,
хто всім оволодів:
і родових,
і своїх,
і полихливих!
Чи ви що-де-коли
не вчиили
і вчиниили собі зло?
По тихому,
нишком,
спритно, борімо їх!
Не помоввчімо,
бо пройшов згоорілий
щойно з понтів
гордих!
І коли він
гордо
горлиць кмітив,
то різко ожив клич.
Покосились
посивілі
ворони
і посинілі
зловили
цих хвойдів і вік від гойд похвойдів.
І той, орел, що голосно
помолодивсь, став соколом,
скоро виніс в поміч світло,
розжитого! в борг.
Зробитимо
нові мости на річці ДОН!
Спромоглись
подвоїтись і
прожи;ти
всі ці роки війни.
Пройшли крізь зло
І вийшли з добром
до нових трилісів.
/!/Коли не коли
кортить попити роси з
гоморнилом з Дону,
а крилокичилом
з моїго гаю
вишити степом
всі свої сили!
Всім жити
і солодко пити!
Хоч потрібно
всім позовом
не погоріти! /!/
|
