Кіно про тактичну операцію «Скіфи» Полковники розбирають кольоровим ІТ-пісочком на склі-полотні бойову операцію «Вивід скіфів». - По-літньому смоли полотно , пофіг, ці силіконові силогізми, мов сколіози. -Простіш, світлопровідний символізм. -Пізно, силіцій то сизо-сірий, - одні, підшоломні продихи у глибоких слідопитів, - - Пізнісінько, ви в ночі посиділи би в секретній підсобці. - Добро, тропічний синхронічний постфікс під час Одіссеї. Оповий чорним повздовж підстінок в профіль цей мінний підрив, щоби розстовпилось потім ці скорпіони в кімоно. - Отож-то, сірчисто-кислий обрій скінчить всі проїзди, потік противника в тил,- скіфський скит і порожній полігон прогіршив, ти відріж їм з нього всі білі офіри, вони прозріють. - Очистиш всі пригорілі очіси від скоморохів. Потойбічний прохід-прорив і проникли в чистий Дон. -Поки що освіжись, вискобли всі ризики, постійні позиції, і секретні блок-пости чорно-синім потойбічним кольором. -Тільки ж підожди, синхротоном пропиши скрізь проліски для всіх пістонів, щоб їм потроїти силогодини. -Змінити тут, - ти що, - ні, ти сип-сип, простіш розробити прописом повний психосимбіоз синдромів-сполохів. -Потім в покосі потоків всіх противників спорідниш, через просіки, пропишемо, що простріли щохвилини. -Чогось! Осточортіли ці подробиці, поодинці сріблисто-сирі в погоні дійдуть до води! Тисни, щоб стиснути всіх. -Полин сіро-білий в полі. Стій но, стопінг скіфів в стос оформи. -Ось, ти колись хохмив про поденний погром стрімголових. -Ти хтів психозом проходити протиборство. О, - прозрів, позитивно. -По змозі зроби їм поголівний подвиг зомбі-головорізів. -Поріж психічний полігон на три поліси в протитиск. -Чого від твоїх підозрілих слів він сів під ІТ-стіл? -Офіціозний провідник спітнів, він поліз в погріб? -Ти виріж с позицій сіро-жовтий полиск позивних, - Виводь підрозділ політ, і - стопор, - понтонно-мостовий проліт. - Отой білий прорив в отвір стійкий чи прониклий конфлікт? - Його підмий і піднімли його під покров лісів, догори. - Поки що психози, на позивний Конвой-Противітер погіршить прорив в сіткоподібному рідколіссі. - Скоморох контрфорсить, вийшов з одним копитом , мов підлітковий комфорт в психомоторній піхві. -Ти відкинь від різновисоких позицій в коридор, цих двох полковників в підлісок, під острів, підсиль потрійним прострілом і контрміною -Володько, ти приніс протихімічний войлок, візьми, поміть його і побринити ним! - Ой, подивись, один ривок, чи один-три ривки, з рибопромислів, в дві лінії, і розвити його в три розбійні шторми! -По моїй стороні, ні , бо оточились три роти, - ці три підрозділи в шторм, - і всі вороги в полоні! -По моїй порожній лінії в ночі прикриті всі. -Ти що, - СПИШ!… Доволі!.. Свідомі розвідники, досить. Поговорили про червоних противників. -От! Ти обробив і посвідчив когось, і чорний бій дронів-дзвіночків. -Хоч би ті! - типові вори війни! - ні, вони достовірні, ІТ, в цій ІТ-війні, світловимірний простір омити в світлотінь. -Сьо-ого!-дні ми при тихій погоді в три годині скрити світлопроникну осінь! -Котрийсь осліп, просто дві світлосила в лоб. -Він одбив фільтри в дроні і ті, мов світочі-світлофори, -Точно, мов достиглі синні в городі, всі сині в ночі. -Ти з по-жовклим о-гірко-ком візьми Крим. -Тож місто в огні гордих солов’їв! -Чо! Гомониш… здобич… покришити всіх з котрогось дшк! -Їм цирк цілодобовий до вподоби, тобі зворотний вітровінь. -Ні до кого, шплінт, Щиголь. - Тільки підніми цинк і – цілитись в ціль. Полотніло тіло і сонце, кришились крицеві і крилорогі осінні кулі. В ночі - одні циклопи. -По світти, ось , в ці тріоди. О, мій шриц. -Ти і досі з нічиїм нічником? Штрих-код, - і твій штопор. -Лихо вичорніло всі очі від гірчичних кольорів в роті. -Нічого, рідний, білий і дійсний шрифт призвіщ! -Ти і досі ні з цим нічником? Пін-код, дивись твій, ти - штоф? - Ти розхолодний, мій бінокль, він, мов кріт. - Болиш, мов зголовісний сон з торби вибіг! - Він той! рік. Викоїв мільйон скрипів цей міномет, - Дробовик!!! - Змочив всі ноги, вони, мов шпроти, в крові. - Ой, ті свої твої товсті мрії в горосі. - І ніщо мій, Миколин біль. - В бій з вітром, мов щиголь під дощ. - Хто зі мною, синочки, в ріг бігти, бігом під ліс всі розколом? - Стрьомно, щойно вийшли в широчінь Вітчизни. - Водички! Під водогін – босоніж біжи оцим прозорим килимком! - Кмітливі договоро-ой!-лись з ночі бігти в Міссіпі-ріки?! - Чийсь прикритий, побитий місток, прикрий, бо посікло? - Віїйіотшрісь!!! дзііііісь!!! мчіць!!!! Вйоічп; джііііік! шфіііць!!!! - Колібрі виводить зимородок з полови, в полі жнивні дріжді! - Встиг до бігти! Від тих воріт і до тих у розкіш! - Ди… з колиски зірколик миготить в міць … слідом від тих мін. - Бідо, орли, соколи! Знов розносить світ, од, ці іонні іскри. - Ти покірний дідів зойк зомлів в оповитий розбитим житлом, в золотисто-жовтим вихором війни! - Ти живо добіг під мій рів. Пильного блок-пост знищений! -І викрик сміливий: «Трьосотий!» - Димить облитий хвіст Сірка. Зловісні міни… - Дивись … осколок міни… тече кров з ніздрі! - Постій, промий, злидото,… змий піт … кров на щоці! - В отчій долині крик і злість хліборобів! - З ночі по школі тригональними били. – Лишили тінь - і грім ...! - Мій грішний лик не гірший змійовик. Повний ігнор ідіом війни. -Ти, сірий Вовк, пішов вирій трибічних ракет! Хоч зігнись!.. - Он зітни в коловорот потрійний танк, - Коломиїв робить комікс в мільйончик золотих. -Змовкніть йодові ідоли війни під стволом китобійців. зловимірних корольків тримоторних. Молоді жовніри швидші горобців. - Ви хлопці злі, в кінострічці, мов триколірні ізгої-трилобіти! - Коптіть ложки. Їхні схови всі в іприті! Клінч! - Гомін іскристої ріки розпороли трижильні міни. - Пошились в бій лихі громи злодіїв. - Окрилились зиски і виборолись зіркокрилі ворони! - Чиї ви досі Господні мої злидні війни? - Чи знов погрози? - Чиї ви досі їли розтини цих зміїв, що Господь, погриміли!!! - Повигоїли би в собі злість! - Ось він білий розсвіт і розлив крові - в обрій Вітчизни. світітлого-ого! Ого-о!!! Догори в білі гори. Обійміть синів своїх. ********************* Ринок війни. Торби снів в полоні тихих слів. Обрив щирих співів від притихлих. Ринок війни – це розмін світів від вічних скіфів сповнений зрізів і врізів осколків в могили. Один лиш мій ліс напоїли вогні. Скільки всього поблідднілоого! Виходить добро влили в ці ринки і приговорили всі молитви до їхніх доріг! Синьо-пожовклого гонить з воріт до вмитих, щоб здійснити горинь гроз! Порослих і зморивших в чистій воді, і розмитих в воді, і посіклих з роси! Прийміть в собі всі тритони війни, дійшовши здорових схим і схиб. О володівши розколом сонця пробіжись по полохливій росі під зливи диви з(м)іїв злих. Ви, горобці, оповиті в окоси, чого в житі мітили лихі міни і громи!? Ви, мої синиці, що розстроїлись в мороці, грози, боялись. порозвиднили мій світ! Чом ви змогли і схопились!? Сойки, ви, що німі!? Чи всі зотліли!? Вій, гомони, бо дятел, як оніммів, з волом притомним зніс всіх! Ви, що відмовились від тих, хто всім оволодів: і родових, і своїх, і полихливих! Чи ви що-де-коли не вчиили і вчиниили собі зло? По тихому, нишком, спритно, борімо їх! Не помоввчімо, бо пройшов згоорілий щойно з понтів гордих! І коли він гордо горлиць кмітив, то різко ожив клич. Покосились посивілі ворони і посинілі зловили цих хвойдів і вік від гойд похвойдів. І той, орел, що голосно помолодивсь, став соколом, скоро виніс в поміч світло, розжитого! в борг. Зробитимо нові мости на річці ДОН! Спромоглись подвоїтись і прожи;ти всі ці роки війни. Пройшли крізь зло І вийшли з добром до нових трилісів. /!/Коли не коли кортить попити роси з гоморнилом з Дону, а крилокичилом з моїго гаю вишити степом всі свої сили! Всім жити і солодко пити! Хоч потрібно всім позовом не погоріти! /!/
|