Ольга Брагинамухоловка Тарквініямухоловка Тарквінія каже купуйте квитки кров знецінена знову як кров і полову зцілення марного життя стільки їздили по містах в очах липнева спека неможливості страх як осторонь доріг триматися вимикати фари старі пісні про повінь та лід каже звідки у нас ці вивихи руху у правій руці меч простирадло квіти набір асорті це як виправдання життя радості руху прості щоб на кінцевій вирушити за зворотнім маршрутом каже проходьте в середину салону простір всмоктує кров солону змішує зводить нанівець бажання дивитися у вікно як розрізає скло шкіру як тепла земля нудиться від однакових днів до чого пристосувати надію я більше говорити не вмію від холоду полотнію коли нерозбірливі оголошення ботанічні пастки краси що вбиває висотую серце завжди мовчить про своє має ж бути якесь пояснення цій колишній споруді каже навколо бите скло етикетки від сну рими сновид чому ти приходиш сюди кожного разу розчинився у мові зблід тут ніхто не говорить про важливе живі ховають недопалки мертві цуплять тінь ніким із них не хотілося б бути креслити кути навчитися рівно у повітрі тремтить неспокій десь грає «Doors” має стати щось важливе зрозумілим зараз ось-ось оберемками квітів з переходу замовляннями на суху або дощову погоду нетривкими пакетами забуту харчову соду пасок безпеки неможливого кохання подиву липневої спеки тут стільки всього не утримати в пам'яті стільки не виправити не викреслити не пояснити щасливі квитки квіти пелюстками пелюшок оплітають пісне можна |
2019 © Ольга Брагина |