птср

Я пильно вдивляюсь в темряву по кутках,
Шукаючи душу, розтягану по шматках.
І з іншими мертвими душами
Я сплю із ножем під подушкою,
Затиснутим насмерть в смертельно замерзлих руках.

Що мені спогади-здогади, здобуті з часів війни?
Повзе за холодними зорями
Тінь на забитім вікні.
Навшпиньки, не ждучи підмоги
Я ступаю по льоду підлоги,
Залишаючи слід, як від каменів по воді.

Руку пряміш, на викид холодне лезо…
Двері з ноги!.. Та порожньо. Все пощезло.
Тільки місяць. Зі сталі доріжка.
І налякана сороконіжка
Утікає, немов, протиставлена сну антитеза.

Постіль холодна. Світанок. Далеке місто.
Лягаю, не роздягаюсь. Читаю до втрати змісту.
На тумбочці ніж край ікони
Штора. Вітер в дверях балкона.
Розчинена тінь. За вікнами синь.
Далеко гуркоче потяг…

Так-так-та-дак…
Заснути би, тільки як…

Тах-тах-та-дах…
Навіть з ножем в руках…