1

А ми - кущі, дерева...
Коріння до трави.
Нас облітають меви,
стлівають корогви.

Злі короїди-болі,
стобальний землетрус -
щоб ми зміцніли, кволі,
а славень тік... загус.

Осріблені орелі...
Рипливі дні-тини...
На листі акварелі,
Вслід павутинню - сни.

Віслюк не слухав мами,
у відчайдуха зріс.
За пасмами-димами
скреготнява коліс...

А ми крислаті, дивні -
воюємо за мир.
У домовині гривня,
вужак нам проводир.

Світ насолод жорстоких,
де лід і солончак...
І пада зуб за око,
в дуплявину - п`ятак.

Зчіпляємося віттям.
Рудіє тьмуща квит.
Шматочки щастя - дітям,
батькам дереворит.

Є шелестіння сольне,
квиління хорове.
Горить свіча між колій.
Славута, знай, реве...

2

Чагарникові айстри
зібралися у путь.
Сміття - в осінні ватри,
Сокири не минуть.

Часник сортує дідо,
приказує "рости...".
Поразки та побіди,
ковтьобища, кути.

То мляво йти, то престо...
Це ж сюр, оксюморон!
То проти, то за шерстю...
Притишився мусон.

Дуби, сосонки, айви,
куляста омела.
Тріски летять... Ми зайві?
...кривава кушпела...