В передчутті тебе, і моря, і весни…
Тебе – як моря.
І весни – як моря…
Коли півсвіту ще дрімотно снить
Й у сутінках погойдуються зорі.

Коли принишклий берег – він нічий,
І море диха глибоко й протяжно,
В смиренній тиші, в чистоті нічній
Вже зовсім не тривожно і не страшно.

І вгадуються контури життя,
І ніч густа вже не розлита в’язко,
І в нас на двох – одне серцебиття,
Одна на двох невигадана казка.

Нехай нам час накине кілька днів –
Якихось днів із вічності терпкої,
Щоб море тихо дихало в мені
І тамувало подих за тобою.