В передчутті тебе, і моря, і весни… Тебе – як моря. І весни – як моря… Коли півсвіту ще дрімотно снить Й у сутінках погойдуються зорі. Коли принишклий берег – він нічий, І море диха глибоко й протяжно, В смиренній тиші, в чистоті нічній Вже зовсім не тривожно і не страшно. І вгадуються контури життя, І ніч густа вже не розлита в’язко, І в нас на двох – одне серцебиття, Одна на двох невигадана казка. Нехай нам час накине кілька днів – Якихось днів із вічності терпкої, Щоб море тихо дихало в мені І тамувало подих за тобою.
|