| Светлана-Майя ЗализнякСюр| 1 
 На чортовім колесі нишкне убогий.
 Шипшинові зарослі, шкіра, хвости.
 Розхитана гайка. Відпиляно роги.
 Відлічують чотки: прости...відпусти...
 
 Ні грошей відмитих, ні хитрої справи.
 Смолою пропахли висоти оці.
 Єхидни голодні, яруги, заграви.
 І кінчик пера у вологій руці.
 
 Це бал птахоїдів, де смикають серце,
 Викльовують очі, бажають най-най...
 Впритул підповзають - і тичуть люстерце;
 Жбурляються жовна слабким у курай.
 
 Повітряні кульки чіпляє босота.
 На флаєрах - чітко - місця та ряди.
 А жертва десята оплакує соту...
 Не вмієш літати - вампірам годи.
 
 Чортисько вчорашній сумує за пеклом:
 Там просто і чорно, там жалю нема,
 Там стогнуть протяжно Горпина і Векла,
 Бо в рай полетіла з драбини кума…
 
 Схопився за мрію… і вийшов на люди.
 Як жити-дружити – не знає ніхто.
 Пливкий ескалатор… жетон за ескудо…
 І ти вже не чорт – а святий у пальто.
 
 2
 
 Над виром орацій перевертні, діви.
 Нанизуй браслетики на очерет...
 Ти можеш ледь-ледь відхилитися вліво,
 Закинути вірша в лункий інтернет...
 
 Його пропальпують. Ось бач: стетоскопи
 Повзуть, наче тлусті едемські вужі.
 Кричи - бо клювали... І знатиме Сопот,
 Як голос шанують зраділі чужі.
 
 ...Добріють під сюр-колискову малята.
 Зайчатко вухате жує полини.
 А колесо крутиться… як йому стати?
 І заздро зітхають імлисті млини…
 
 
 
 25 січня 2016
 ілюстрація
 https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1012933472101157&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater
 
 
 | 
 2016 © Светлана-Майя Зализняк |